Дивлячись на блакитну поверхню Чорного моря, важко собі навіть уявити, що в його водах, починаючи з глибини 200 м і до самого дна, знаходиться товща сірководню, смертельно небезпечного для всього живого. І якщо у верхніх шарах моря мешкають дельфіни, риби та інші морські організми, що залишилися 90% води майже неживі. Лише деякі види бактерій здатні існувати в таких нестерпних умовах.
Чорне море відрізняється дуже цікавою структурою. Справа в тому, що товща води в ньому ділиться на кілька шарів, які не перемішуються між собою. Тонкий поверхневий шар моря більш прісний, він багатий киснем і органічними речовинами. Саме тут зосереджено все різноманіття чорноморської фауни. Але, починаючи з глибини 100 метрів, відбувається зниження кількості розчиненого кисню, і приблизно з глибини 200 метрів Чорне море являє собою токсичну сірководневу середу.
Улоговина моря має вигляд чаші глибиною до 2000 метрів, вся водна маса якої сполучається з Середземним морем за допомогою вузького і мілководного Босфорської протоки. Харчуванням моря служать атмосферні опади і прісна вода впадають в нього приток. Не так давно вченими була виявлена підводна річка, яка несе свої води зі швидкістю близько 6,5 км/с з Мармурового моря в центральні частини чорноморської улоговини і збільшує солоність придонного шару до 30‰. При цьому в поверхневій частині існує водотік, відносить води з Чорного моря в Середземне й далі в Атлантику. Але і цього водообміну, як виявилося, недостатньо для того, щоб знизити концентрацію сірководню в більшій частині моря.
Вміст сірководню збільшується з глибиною і досягає максимуму на позначці в 2000 метрів — 9,6 мг/л води. Далі на самому дні, поступово знижуючись до 5,7 мг/л. За підрахунками фахівців, цього їдкого газу із запахом тухлих яєць в Чорному морі близько 3 мільярдів тонн, більше, ніж в будь-якому іншому море на планеті. Скупчення сірководню зустрічаються і в океанічних западинах, але ніде немає такої великої кількості людей, що населяють береги водойми, як у випадку з чорноморським узбережжям.
Деякі дослідження вказують на те, що Чорне море крім сірководню містить ще й велика кількість метану. З причини уповільненого водообміну ці гази рідко виходять на поверхню, хоча випадки отруєння морських мешканців іноді відзначають в мілководній частині моря. Але достовірно зафіксовано принаймні один масштабний випадок, коли стався вихід смертоносних газів на поверхню. Це сталося у 1927 році під час Кримського землетрусу, коли з-за коливань земної поверхні було порушено рівновагу між шарами і газова хмара вирвалося назовні. Очевидці відчували сильний запах сірководню, а також спостерігали величезне полум'я над поверхнею моря. Справа в тому, що під час землетрусу тут була гроза, від якої, ймовірно, і загорілися піднялися на поверхню гази. Але суміш сірководню з повітрям сама по собі є вибухонебезпечною, до того ж присутність метану могло зіграти свою роль в цьому спалах.
Але звідки у воді Чорного моря взялося стільки сірководню? На цей рахунок є кілька теорій, і всі вони мають право на існування.
За однією з версій, сірководень утворюється на дні при гнитті органічних залишків. І з причини поганої циркуляції води накопичується там у великих кількостях. Причому джерелом органіки в даному випадку виступає не стільки тваринний світ Чорного моря, скільки антропогенне навантаження на водойму. За оцінками фахівців, що поступає з водами Дунаю, Дніпра та інших приток органіка має суттєвий негативний вплив на екологічний стан водойми.
За іншою версією, сірководень виділяється з розломів земної кори на дні моря. А третя версія зводиться до того, що винуватцем такої високої концентрації небезпечного газу стали анаеробні сульфатредуцирующие бактерії, які перетворюють сульфати з органічних залишків у сірководень.
Сьогодні фахівці, що займаються проблемою сірководню та метану в Чорному морі, стурбовані випадками виходу цих газів на поверхню. Подібні явища можуть представляти небезпеку не тільки для чорноморської фауни, але і для жителів узбережжя, якщо подія набуде загрозливих масштабів, як це було в 1927 році.
Цікаво, що в якості одного з рішень сірководневої проблеми Чорного моря пропонується спосіб використання цього газу в якості джерела електроенергії.
