Поділ світу на годинні пояси має свої примхи. Так, наприклад, коли в інших місцях на календарі вже 2 січня, на двох островах Тихого океану Новий рік ще тільки настає. Це безлюдні острови Хауленд і Бейкер. Зважаючи на те, що вони знаходяться в часовому поясі UTC-12, тут Новий рік починається пізніше за всіх.

А ось першими починають святкувати новорічну ніч жителі островів Кірібаті, Різдва та Лайн. У них часовий пояс UTC+14, тому, коли час на Хауленді і Бейкері покаже 11 годин, а на календарі буде 31 грудня, годинник на острові Різдва проб'є годину після півночі 2 січня.

Не дивлячись на те, що на Хауленді і Бейкері немає людей і відвідувати їх може тільки берегова охорона Сполучених Штатів Америки, про ці острови ми можемо розповісти багато цікавого. Для початку варто відзначити, що вони належать США і є частиною програми з порятунку дикої природи.

Острів Хауленд

Острів Хауленд має дуже цікаву історію. Цей клаптик землі посеред океану відкрив у 1822 році Георг Бредлі Уорт, який був капітаном китобійного корабля «Оено». У той час капітан назвав острів на честь себе, однак через 6 років його ще раз відкрив вже інший капітан, Даніел Макензі, який дав острову ім'я власниці судна - Міневри. Ну і третім капітаном, який відкрив цю землю, став Гео Емері Нетчер. Сталося це в 1842 році, тоді острів і отримав ім'я Хауленд – так звали моряка, який помітив незнайомі береги.

Перше задокументоване поселення утворилося на острові в 1857 році. У той час він був дуже цінний через можливості здобувати на ньому гуано. Адже, як свідчив закон, якщо острів не входить ні в чию юрисдикцію, крім США, не має власників і місцевого населення, але на ньому є поклади гуано, то володіти всією землею може будь-який американець. Але в 1886 році британці заявили, що право на територію належить саме їм. Тоді на Хауленді з'явилися вже британські поселенці, які добували гуано 5 років.

Спір за землю остаточно вирішився лише в 1936 році після колонізації острова Америкою. На початку розвитку дальньої авіації Хауленд був тихоокеанської стратегічною базою. Тому в 37-му році тут почали будувати злітно-посадкову смугу. Вона призначалася для нині відомої льотчиці Амелії Ерхарт, яка хотіла здійснити свій кругосвітній політ. Однак подорож скінчилася трагічно – Ерхарт пропала безвісти в околицях Хауленда.

Потім під час Другої світової війни острів розбомбили японці. Коли війна завершилася, всі спроби заселити Хауленд були невдалими. Основною проблемою стала відсутність прісних джерел. Зробити острів привабливим для туристів теж не вийшло. Місцевими пам'ятками є руїни Ітаскатауна, уламки літаків і маяк Амелії Ерхарт. Тоді Хауленд вирішили визнати нежилим і зробити природним заповідником.

Острів Бейкер

Острів також тричі відкривався трьома різними капітанами. Свою назву він отримав на честь третього капітана - Майкла Бейкера. На відміну від своїх попередників, капітан Бейкер вирішив офіційно зробити острів своєю власністю. До цих пір на острові залишилася могила одного з його моряків судна.

У 1855 році острів купила компанія з видобутку гуано. Потім з островом Бейкер повторюється та ж сама історія, що й у Хауленді: після претензій на нього Великобританії, в 1935 році Америка колонізує землю і посилає своїх добровольців, які започатковують поселення під назвою Майертон. До початку Другої світової будується злітно-посадкова смуга, але вона разом з самим поселенням поступово приходить в запустіння. І ось в 1974 році Бейкер стає Національним заповідником дикої природи.

Проблеми з джерелами прісної питної води тут такі ж, як у Хауленді. Жителям поселень доводилося збирати дощову воду.
На цей момент потрапити на острів Бейкер не так просто, для цього необхідно отримати спеціальний дозвіл МВС США.