Як вирощують, збирають і обробляють мигдаль

Хочу показати вам, як збирається мигдаль, якщо це робиться вручну, як його обробляють, очищають і розколюють. Тобто як це робили споконвіку на нашому маленькому острові посеред океану. Багато інших різних і цікавих деталей. А також покажу вам ще, з чим його їдять.

Розповім коротко, як зростає мигдаль.

Мигдаль часто зараховується до горіхів, хоча насправді він є кісточковим плодом. За величиною і формою мигдаль схожий на персикову кісточку. У нас на ділянці близько 20 дерев.

На нашому острові (Ла Пальма, Канарські острови) мигдаль починає цвісти наприкінці січня. Виглядає неймовірно красиво, все в білому і рожевому:

На острові мигдаль цвіте білим, ніжно-рожевий і яскраво-рожевим:

Формується плід — суха бархатисто-овальна однокістянка:

Врожаї на острові завжди рясні. Особливо на півночі. У лютому тут святкують знамените свято мигдалю. Неймовірно красиво видовище — біло-рожеве море квітучих дерев, красиво прикрашені вози і люди в народних костюмах...

У перших числах червня дерева виглядають так:

Тут зелені плоди ближче:

Листя дерево скидає в серпні, хитрість природи — не витрачати енергію і воду на зелень, а тільки на плоди.

На початку вересня оболонка дозрілих плодів починає лопатися. На тлі білого кота особливо красиво і наочно.

І вже через два-три тижні дерево виглядає так: сухий околоплідник при дозріванні відділяється від кісточки:

Потім плоди збирають:

Очищають:

Як їх очищають, розповім наочно трохи пізніше. Тут видно самі мигдальні горішки.

На Ла Пальмі є дуже старий сорт мигдалю, його легко можна розпізнати — горіх шорсткий і більш плоский, і на ньому утворюється буква Y! Абсолютно чітко видно. Бачите?

У нас ростуть два сорти мигдалю. Другий сорт — більше круглий, гладкий і дрібніші.

Ось тут ще наочніше горіхи без шкірки:

На острові ж ростуть ще й інші сорти, деякі з них дуже великі:

тепер Розповім, як збирається мигдаль.

Для збору врожаю потрібна довга палиця до 4 метрів завдовжки і кілька великих мереж. Мережі кладуть навколо дерева, палицею починають збивати мигдаль.

Працювати, задерши голову годинами і стукаючи палицею по гілках, непросто і дуже втомлює. Плоди летять далеко, доводиться збирати у великому радіусі навколо дерева.

Вибачте, фотографії зроблені проти світла, трохи темнуваті:

Збити плоди не завжди просто, деякі «клеяться» сильно до гілок:

Ті гілки, що вже занадто високо, обов'язково ближче до весни підрізають:

Мигдаль падає на мережі:

Його збирають весь в одну велику купку і сортують:

Той мигдаль, що піддається, очищають від засохлої оболонки:

Той, у якого околоплодник неможливо відокремити руками, збирається окремо. Такого мигдалю буває багато, якщо до збору врожаю були дощові дні: оболонка набухає, потім на сонце швидко висихає, і пізніше її складно очистити.

Доводиться замочувати у воді або ж розколювати вручну:

Тепер треба працювати палицею з іншого боку:

Тут ухил під 40º, дуже важко збирати, все скочується вниз:

Перебираємося до наступного дерева. Томас знову з палицею:

Коли зовсім жарко, то перебираємося туди, де більше тіні:

Падає при збиранні не тільки мигдаль:

Помічників у нас багато)) Поки не отримають своє, у спокої не залишать:

Ось уже скільки зібрали та очистили:

Жебраки:

Іззі у нас як лускунчик, дуже спритно відкриває горішки:

Робота одного дня:

Тепер треба очистити той мигдаль, околоплідник якого не очищається руками. Замочуємо на кілька годин, околоплідник набухає і піддається маніпуляції:

Тепер треба кісточки добре висушити. Сушимо на сонце:

А потім ще до кінця в сушарці:

Раніше мигдаль розколювали вручну, займалися цим жінки. Дуже довга і низькооплачувана робота. Досі на святі мигдалю проводяться конкурси на найкращу та спритну горішницю.

Тепер майже кожен їде зі своїм урожаєм в село до цієї пекельної машини — тут розколюють горіхи. Машина вже дуже стара, часто ламається і її лагодять, оскільки без неї зовсім біда, все село трясеться, якщо вона ламається: