Напевно, в кожній країні є своя Матері, яка в середині ХХ століття була похована в результаті економічних процесів. Та й, мабуть, не одна. Але особливо сумно бачити, коли твій рідний дім поступово потопає в промислових відходах. Саме це протягом кількох десятиліть відбувається з невеликою селом Джаманой в Румунії. На фотографіях відображено те, що залишилося від колись красивого і зеленого селища. Джамана перетворилася в страшне озеро, з якого видніється один лиш шпиль церкви. Однак і сьогодні тут живуть люди.
Долина, де знаходиться Джамана, коли-то була дуже родючою. Недалеко від села знаходиться кар'єр Рошия Поени, який почали активно розробляти в 1960-х роках. Це один з найбільших кар'єрів з видобутку міді в Європі. Однак розпочаті роботи тут обернулися справжньою екологічною катастрофою.
У 1977 році місцевих жителів вирішили евакуювати, запропонувавши їм компенсацію у розмірі 2 тисяч доларів. Тоді близько трьохсот сімей роз'їхалися по всій країні, але не всі погодилися покинути свій будинок. Нині в селі проживають приблизно 20 осіб.
Сьогодні Джамана затоплена водою з отруйними промисловими відходами. При цьому страшний водойма цегляного кольору постійно зростає приблизно на один метр в рік, так як село і сьогодні продовжує заливати рідину, яка утворюється в процесі роботи флотаційних установок. Практично єдине, що залишилося від селища, — шпиль старої церкви.
Колись на цих землях працювали люди.
Місцева влада навіть побудували греблю, щоб якось захистити отруйна озеро, однак це не допомагає: по дамбі постійно стікає червона рідина.
Такий колір озеро набуло з-за постійного зливу кислотних вод. Укупі з талої та дощової води отруйні речовини, викинуті на підприємстві, пофарбували озеро в кривавий колір.
70-річна Марія Прата все дитинство провела в Джамане, а коли село почало затоплювати, вона перебралася на пагорби вище.
Здається, Марія вже змирилася з тим, що сталося: «Що зроблено, те зроблено. Село вже зруйнована. Принаймні, людям є де працювати». На шахті працюють близько 500 осіб.
А це фотографія Марії Праты і її чоловіка в молодості. Знімок зроблений незадовго до евакуації.
Найбільше решти місцевих жителів турбує і засмучує те, що влада не виконала обіцянку і не перенесли могили предків в інше місце. І ось зараз цвинтарі практично повністю похований під незрозумілого кольору рідиною. Хрести, які видніються з водойми на фото, знаходяться на пагорбі і затоплені зовсім недавно. Але на глибині озера є інші могили, які вже не відновити.
Інша мешканка Джаманы Ана Прата біля могили свого чоловіка, що знаходиться на високому пагорбі над отруйним озером. Він помер у 2012 році, і Ана хоче, щоб її поховали поруч з ним.
Ніколае Турдеан, один з керівників мідної шахти, пообіцяв перемістити церква. Правда, коли буде виконано обіцянку, невідомо. Шпиль церкви близько п'яти років тому вже намагалися знести, але місцеві мешканці були проти, тому він так і видніється з каламутного озера.
Також Турдеан розповів, що нічого не знав про цвинтар і обіцянку, дану місцевою владою. За його словами, всі місцеві жителі отримали матеріальну компенсацію, однак не всі покинули поселення: «Ми будемо толерантно ставитися до ситуації до тих пір, поки мешканці не впливають на роботу шахти».
В останні роки інтерес до Джамане і наслідків діяльності Рошия Поени виріс, і це зовсім не радує власників мідного кар'єра. В окрузі є навіть таблички, що забороняють фотографувати.
На жаль, доля колись зеленої румунського села цілком передбачувана: через кілька років Джамана повністю потоне в промислових відходах.
