Пише блогер Андрій Макаров:
Принц Олександр Фрідріх Костянтин (Олександр Петрович) Ольденбурзький, четверта дитина в родині Петра Георгійовича Ольденбурзького і принцеси Терезії (уродженої Нассауской), аристократ з герцогського і княжого роду німецького походження однієї з гілок Гольштейн-Готторпской лінії династії Ольденбургских, що складається в родинних стосунках з династією Гольштейн-Готторп-Романових, теж вніс посильний внесок у справу цивілізації. Наприклад, заснував петербурзький Інститут експериментальної медицини. А ще організував протичумну ізольовану лабораторію, для чого йому був виділений кронштадтський форт «Імператор Олександр I», досі званий в народі «Чумним». При дворі Олександра Петровича не любили, вважаючи дуже діяльним і навіть дивакуватим, а тому небезпечним. Сильно він захоплювався новими віяннями науки і прогресу, до того ж був чесним і безкорисливим — дуже небезпечний, за російськими поняттями, людина. Також репутацію пристойного людини аристократичного російській німцеві псувало його головування в «Російському товаристві тверезості». Працьовитість, заповзятливість, енергійність, строгість дуже ріднять його з не настільки аристократичним літературним полунемцем Штольцем.
В кінці 19-го століття російське уряд став придивлятися до чорноморського узбережжя Кавказу як перспективної курортній зоні. Лікувальні грязі, субтропічний клімат середземноморського типу і красиві пейзажі могли залучити не тільки російську знати і багатіїв, але й іноземців. В ті часи російська знати відпочивала на Лазуровому березі Франції, на водах в Німеччині або на курортах Італії, все майже як зараз.
І ось саме Олександру Петровичу Ольденбургскому у 1901 році було доручена організація кліматичної станції в Гагрі. Кліматична станція — це курорт по-старорежимному. На це підприємство було виділено сім мільйонів рублів. І у принца Ольденбурзького все вийшло так само, як це виходило у літературного Штольца, як вийшло у Тадея Фаддеевича Беллінсгаузена. Водолікарня, прекрасний парк з екзотичними рослинами, виписаними з усіх куточків планети, з павичами, лебедями, системою ставків та струмків. І, нарешті, герой мого сьогоднішнього репортажу — замок принца Ольденбурзького. Місце набуло популярності, знати не тільки приїжджала сюди відпочивати: багато стали будувати особняки і дачі. У 1911 році приїхали й іноземці... Німецькі туристи.
Треба сказати, що парк навіть сьогодні зберіг сліди колишньої розкоші і, якби не запах шашликів і пластикова реклама дешевих забігайлівок, виглядав би цілком аристократично і цивілізовано. Замку ж пощастило менше: побудований за проектом архітектора Григорія Іполитовича Люцедарского в стилі модерн, відразу після революції він перетворився в малярийную станцію і до 1926 року, за свідченням письменника Дмитра Фурманова, який побував тут, перебував у повному запустінні, а за наступні роки майже перетворився в руїни. Зараз у верхній частині замку йде уповільнений ремонт. Кажуть, хто хоче зробити там готель. Замок можна оглянути. Стоїть паркан, біля хвіртки сидить молодий абхаз і просить за вхід трохи грошей. Але ходити треба акуратно. Не знаю, хто зможе відновити подібну споруду та інфраструктуру, так і непотрібна чи іншим народам чужа цивілізаційна концепція? Роботи ведуться вже дуже довго...
Фотографії та текст — Джерело
