Епоха до появи смартфонів була зовсім іншим часом для пасажирів громадського транспорту. Якщо у вас не було з собою газети, книги або цікавого співрозмовника, то ви залишалися наодинці зі своїми думками, а не з захоплюючим дисплеєм гаджета. Фотограф Хелен Левітт тонко і захоплююче розповідає про тих простих, вільних від нових технологій часи у своїх фотографіях кінця 1970-х.
Її чорно-білі знімки — це тихий погляд на звичайних людей, які їдуть у вагонах метро, розмальований графіті. У кожного з них свої відносини з цією дорогою: одинаки здаються замислюються і байдуже дивляться кудись у простір, іншим пасажирам більш затишно, оскільки вони тримають за руки своїх попутників, треті ж привертають увагу всього вагона голосною розмовою. Майстерність Левітт настільки велика, що здається, ніби ми теж є безмовними учасниками кожної з цих сцен.
Поділіться цим постом зі своїми друзями!
