Міжнародне співтовариство серйозно стурбоване надлишком парникових газів, закликає країни, які є основними виробниками забруднюючих речовин, дотримуватися квоти. Для того, щоб вписатися в нормативи, багатьом країнам Європи доводиться розробляти цілий ряд заходів по скороченню викидів СО2, і одна з них — закачування газу в підземні сховища.
Це може здатися неймовірним, але закачування газу в підземні резервуари, поряд із впровадженням альтернативної енергетики і зелених технологій, була визнана ефективним і, найголовніше, безпечним засобом зниження кількості викидів СО2. В якості підземних резервуарів можуть виступати порожнечі, що залишилися після розробки корисних копалин, або будь-які інші природні резервуари, розташовані під землею. Прихильники такого методу утилізації вуглекислого газу вважають, що зберігання газу в підземних сховищах є безпечним і газ в такому стані може зберігатися як мінімум 100 000 років. Такі висновки були зроблені на основі спостережень за природними резервуарами вуглекислого газу. Незважаючи на те, що ряд експертів стверджує, що газ може з тих чи інших причин просочитися назад в атмосферу або навіть викликати землетрус, подібні проекти вже реалізуються деякими країнами світу.
Лідером у цій галузі є норвезька компанія Statoil, яка веде видобуток вуглеводнів в Північному морі. На родовищі Слейпнир вже понад 20 років існує підземне сховище вуглекислого газу, який є побічним продуктом при видобутку тут природного газу. Пласт непроникних гірських порід захищає підземне сховище від витоків газу, а вчені, які контролюють стан сховища, запевняють, що жодних підстав для занепокоєння немає. Подібні сховища існують і на деяких інших родовищах, а за збільшення їх кількості виступає більшість європейських політиків.
Але підземні сховища представляються вигідним варіантом лише для чиновників і промислових підприємств, у той час як прості європейці з великою недовірою ставляться до впровадження подібних технологій. Підтвердженням цьому служать масові акції протесту в Німеччині і Норвегії, з-за яких керівництву цих країн довелося скасувати заплановане будівництво сховищ. Люди не без підстав вважають, що герметичність сховища може бути порушена в результаті природних або техногенних катаклізмів, і тоді величезна кількість токсичного газу вирветься назовні.
Але з газом все ж доведеться щось робити, адже, як показують виміри, середньорічні температури на земній кулі за останнє сторіччя збільшилися на 1,5 градуси. Це дуже суттєвий показник, який свідчить про глобальні зміни клімату, що відбуваються на Землі. Промислово розвинуті країни, які є основними постачальниками СО2 в атмосферу, гарячково шукають шляхи вирішення проблеми, але на даний момент цих зусиль, на жаль, недостатньо.
