Це солоне озеро рожевого кольору настільки змінюється під час періоду дощів, що в ньому майже неможливо дізнатися неживе засолене простір, яке існувало тут попередні півроку. Мабуть, саме на австралійському озері Ейр, як ніде в іншому місці на Землі, видно, наскільки важлива прісна вода для життя на нашій планеті.
Озеро Ейр розташоване у великій безстічної западини посеред пустельної місцевості в штаті Південна Австралія. Це солоне озеро, в яке в короткий сезон дощів впадає кілька річок, пересихаючих до повного зникнення через кілька місяців. Слідом за пересохлими притоками починає міліти і саме озеро, площа якого сильно залежить від пори року. В австралійських пустелях багато таких озер, чиї кордони позначені пунктиром, але саме озеро Ейр є найбільшим в Австралії.
Це своєрідне озеро-фантом, яке то з'являється, то майже повністю зникає. Але навіть під час тривалого сухого сезону в озері залишається трохи води.
Максимальна площа озера, яка за всю історію спостереження була зафіксована тричі, становить 9 500 кв. км (для порівняння, площа Ладозького озера дорівнює 17 870 кв. км, а площа Іссик-Куля — 6 230 кв. км). Повноводний сезон зазвичай триває з листопада по січень, а потім озеро починає висихати поступово. Під час вологого сезону берега озера Ейр є справжнім раєм для пернатих. Тут тепло, а достаток риби та інших водних мешканців привертає сюди безліч птахів, які виводять тут потомство. Одними з найбільш знаменитих мешканців озера є пелікани, які прибувають на озеро, як тільки в цю пустельну місцевість приходять річки, що живлять Ейр. Це здасться неймовірним, але в посушливій місцевості, що оточує озеро Ейр, навіть бувають тривалі зливи, і тоді невеликі річки виходять з берегів, затоплюючи все навколо.
А ось так виглядає чудове перетворення околиць озера Ейр після тривалої посухи.
Зовсім інший вигляд набувають озеро та його околиці під час сезону посухи, який зазвичай починається в лютому-березні і триває до кінця осені. Рівень води в озері починає падати, а концентрація солі в ньому зростає. Більшість видів озерної риби поступово гине від високої солоності, і птахи покидають берега водойми в пошуках кращих місць. В цей період більша частина акваторії озера перетворюється у великий солончак, поверхня якого виблискує на сонці. Але навіть у цей безрадісний для озера період воно виглядає приголомшливо красиво.
Озеро Ейр розділене на дві частини: невеликий Південний Ейр і великий Північний Ейр. Вони з'єднані один з одним протокою Гойдер-Ченнел. Але іноді дощів випадає настільки мало, що посуха може затягнутися на кілька років, і тоді озеро перетворюється на декілька ізольованих дрібних водойм, глибиною близько 1,5 метрів.
Першим з європейських переселенців, хто досліджував і описав озеро, був Едвард Джон Ейр, в честь якого озеро і отримало своє ім'я. Але не так давно до цього імені додалося ще й місцеве аборигенное назву, яка водойми присвоїли корінні жителі Австралії задовго до приходу колонізаторів. Тепер офіційна назва озера виглядає як Каті-Танда — озеро Ейр (Kati Thanda–Lake Eyre), хоча на більшості карт можна побачити назву «озеро Ейр», або «озеро Ейр-Норт».
Цей незвичайний водойма має рожевий відтінок води завдяки наявності в ньому одноклітинних зелених водоростей з дуже поетичною назвою — дуналиеллы солоноводной (лат. Dunaliella salina). Водорості виділяють пігмент каротин, який і надає воді характерний колір.
Озеро Ейр і прилеглий регіон знаходяться на території національного парку, який був організований спеціально для його охорони і організації екскурсійного відпочинку. Озеро дуже популярним як серед австралійських, так і зарубіжних туристів, а найбільшим попитом користуються польоти над акваторією озера. Саме під час них можна оцінити приголомшливу красу цього унікального місця. Незважаючи на нестабільність рівня води, на озері Ейр успішно працює яхт-клуб, і навіть у сухий сезон тут є де прогулятися під вітрилами.
А ось так виглядає панорама унікального озера Ейр з висоти пташиного польоту.
