У кожній з 8 планет нашої Сонячної системи є свої унікальні особливості. У когось є щільна атмосфера з вуглекислого газу або великі кільця, а хтось обертається навколо Сонця «лежачи на боці». Мова піде про Уран та про його незвичайному положенні, яке не дає спокою вченим.
Уран є 7-ою за рахунком планетою Сонячної системи і належить до планет-гігантів. Його середній радіус дорівнює 25 362 кілометра. Вважається, що планета складається переважно з льоду: метанового, водяного й аміачного. У незначних кількостях присутні водень і гелій, а атмосфера планети складається з них. Уран має систему кілець, яка не так яскраво виражена, як у Сатурна, але все ж доступна для спостережень. На даний момент виявлено 27 супутників планети.
Уран робить один оберт навколо нашої зірки за 84 земних роки, а період обертання планети навколо своєї осі становить 17 годин 14 хвилин. А ось положення цієї осі обертання дуже незвично. Площина екватора планети нахилена до площини орбіти під кутом 97,86 º, тобто виходить, що планета обертається ніби лежачи на боці і ніби котиться по своїй орбіті навколо Сонця.
Таке незвичайне розташування призвело до того, що зміна пір року на Урані протікає абсолютно по-особливому. У момент сонцестояння один з полюсів Урана звернений у бік Сонця, а на екваторі відбувається швидка зміна дня і ночі. Через півроку (тобто через 42 земних року) вже інший полюс виявляється звернений у бік Сонця. Незважаючи на те, що полярні області за півроку звернені в бік Сонця, а на екваторі Сонце світить дуже низько, виявилося, що температура на екваторі вище, ніж на полюсах під час полярного дня». З чим пов'язана така температурна аномалія, астрономам поки не вдалося з'ясувати.
Крім того, вчені давно розмірковують над тим, як вийшло, що Уран має таке дивне становище. Існує кілька версій того, як це могло статися. Можливо, коли-то Уран мав досить великий супутник, під впливом якого, вісь його обертання зазнала такі зміни. Супутник був з часом втрачено, а положення осі залишилося незмінним. Згідно з іншою версією, на зорі формування Сонячної системи з Ураном зіткнулося велике небесне тіло, що і призвело до нахилу осі обертання.
Цієї ж версії дотримується і група англо-американських учених на чолі з астрономом Джейкобом Кегерреем. Вони змоделювали зіткнення Урану з великим об'єктом і представили результати свого експерименту. Як вважають вчені, зіткнення могло статися близько 2-3 мільярдів років тому, в момент формування планети, коли в неї ще не було супутників. За підрахунками астрономів, розміри небесного тіла, яке зіткнулося з Ураном, в 2 рази перевищували розміри нашої Землі. Удар міг призвести до зміни положення осі, а також вплинув на будову самої планети. В результаті зіткнення Уран втратив частину теплової енергії, що міститься в надрах планети, і саме цим можна пояснити той факт, що на сьогоднішній день Уран є найхолоднішою планетою нашої Сонячної системи. Температура на його поверхні опускається до мінус 224ºС.
