У 1874 році астроном і винахідник Джеймс Насмит опублікував одну з найважливіших книг про Місяці того часу: The Moon Considered as a Planet, a World, and a Satellite (Місяць як планета, світ і супутник). На 276 сторінках Насмит разом зі своїм колегою Джеймсом Карпентером розповіли про підсумки досліджень, над якими вони працювали близько тридцяти років. У книзі було викладено все, що астрономи знали про Місяць, і навіть більше. Вчені спробували відповісти на питання, які й сьогодні залишаються відкритими: може чи Місяць підтримувати життя, була у неї атмосфера, як саме з'явилися кратери.
Але найдивніше те, що весь текст книги супроводжувався колекцією вражаючих фотографій місячної поверхні. Вони були настільки докладні і такі точні, що й сьогодні здаються знімками з місії «Аполлон», яка сталася лише через століття. Звичайно, зараз технології дозволяють зробити такі докладні знімки Місяця, не покидаючи рідну Землю, але для 1874 року подібні кадри — це справжня знахідка, адже рівень розвитку фотографії тоді ще перебував у зародковому стані, а вже про можливості фотографувати через телескоп навіть і мови не було.
Так як же Джеймсу Насмиту вдалося настільки детально відобразити супутник Землі? Він детально вивчав поверхню Місяця, вдивляючись у свій телескоп (до речі, саморобний!), а потім будував моделі місячної поверхні з гіпсу, відтворюючи найдрібніші деталі. Все це він фотографував на чорному тлі, направляючи на макети яскраве світло під певним кутом, який імітував Сонце. І ці знімки дуже докладно показують численні кратери і гори нашого супутника.
У книзі, крім реалістичних фотографій, були висунуті гіпотези про походження Місяця, її внутрішньою структурою та геології. І нехай деякі з них виявилися невірними, Насмит вніс величезний внесок у вивчення супутника. І навіть в НАСА відзначили, що хоч фотографії і були фальшивими, але вони «більш реалістичні, ніж зображення, які могли бути отримані з допомогою телескопічних знімків в той час».
У знак визнання в честь Насмита і Карпентера на Місяці названі кратери.
