Традиційні гідроелектростанції хоч і вважаються одним з найбільш екологічно чистих способів отримання електроенергії, тим не менш завдають істотної шкоди навколишньому середовищу. При їх будівництві під воду йдуть колосальні площі земель, часто доводиться переселяти місцевих жителів, а іноді піддаються затоплення історичні пам'ятники. Крім того, страждає річкова фауна, особливо прохідні види риб, що йдуть на нерест, а після заповнення чаші водосховища нерідкі техногенні зсуви і землетруси. Ще одним важливим фактором є величина річки, адже для спорудження гідростанції не підходять малі та середні річки, зважаючи через малий об'єм води. Недоцільно витрачати колосальні кошти на будівництво греблі та в результаті отримати незначну кількість електроенергії.
Всі ці сумні обставини спонукали австрійського винахідника Франца Цотлетерера створити альтернативну модель ГЕС, яку він назвав «гравітаційно-водоворотною станцією».
Принцип роботи цієї станції просто геніальний, і при цьому ніякої шкоди навколишньому середовищу така конструкція не завдає.
