Місце, де на заході Австралія зустрічається з Індійським океаном, давно славиться своїми унікальними пейзажами. Затока Шарк, або Акуляча бухта, значиться в списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і щороку його відвідують понад 120 тисяч мандрівників. Це унікальна екосистема, де водяться кілька видів акул, дюгоні, дельфіни. А ще тут розташовані десятки гіпсових озер, які місцеві називають бирридас.
Тисячоліття тому рівень океану був вищий, а бирридас являли собою великі солоні озера в оточенні піщаних дюн, багаті сульфтом вапна. За десятки тисячоліть вода відступила, озера поступово висохло, залишивши після себе невеликий слід. Тепер на їх місці — солоні западини, припорошені гіпсом. І деякі території буквально усіяні ними: бирридас різного діаметру, від ста метрів до 1 кілометра в окружності. Особливо багато таких солоних западин у нацпарку Франсуа Перона: тут їх більше сотні. Деякі з них мають зв'язок з океаном, і постійно наповнені водою, інші перетворюються у водойми лише в дощовий сезон або під час сильних приливів. Вода в них варто довго, чим приваблює крабів та інших безхребетних відкладати в них яйця: ними бирридас буквально кишить. Звичайно, це не може не приваблювати птахів, для яких час після сезону дощів перетворюється на справжнє свято живота: сюди прилітають на зимівлю навіть птахи з Сибіру (наприклад, бекасовые).
Особливо чудові бирридас з висоти: саме під час польоту можна оцінити форми і кількість цих водойм.
