Іспанія, будучи могутньою колоніальною державою, багато в чому залежала від надходження цінностей зі своїх заокеанських володінь. Награбовані скарби покривали військові витрати країни, йшли на будівництво нових морських суден, а також забезпечували безбідне існування іспанського королівського двору. Тому крах галеона «Консепсьон», на якому перевозили понад 100 тонн золота і коштовностей, стало для Іспанії страшною втратою.
Офіційна назва нещасливого галеона звучало як «Нуестра Сеньйора де ла Консепсьйон». Це було торгове судно, обладнане гарматним зброєю, яке за 20 років своєї служби неодноразово перетнула Атлантику. Як і інші галеони іспанського флоту, «Консепсьон» доставляла золото і коштовності, награбовані колонізаторами. У свій останній рейс судно вирушило в 1641 р., а причиною її краху стала людська жадібність.
Під час завантаження в порту Веракрус виявилося, що скринь з коштовностями набагато більше, ніж вільного місця в трюмі галеона. Але оскільки навантаженням вантажу для потреб іспанської держави керував особистий представник короля Філіпа IV, він і чути нічого не хотів про те, що частина золота доведеться залишити і відправити на іншому судні. Скарбниці терміново потрібні були кошти на ведення черговий військової кампанії, тому всі трюми, а також палуба корабля були заставлені скринями.
Але не встиг галеон покинути межі Карибського моря і вийти в Атлантику, як перший же серйозний шторм став причиною загибелі неймовірно перевантаженого судна. Корабельна аварія сталася біля острова Гаїті, де галеон спочатку наскочив на рифи, а потім був потоплений черговим ураганом. Філіп IV був в сказі, так як на галеоне перебувала річна виручка з іспанських колоній і його втрата обіцяла суттєві матеріальні труднощі. Незважаючи на те, що частини екіпажу, включаючи капітана, вдалося вижити і розповісти про трагедію, пошуки затонулого скарбу ні до чого не привели. Іспанська казна залишилася на деякий час без грошей, а місце катастрофи «Нуестра Сеньйора де ла Консепсьйон» прагнули знайти всі любителі пригод, кому вдавалося роздобути коштів на пошуки.
Першим, кому посміхнулася удача, став Вільям Філе, молодий шукач скарбів з Массачусетсу. Якимось дивом у 1687 році йому вдалося знайти місце аварії і підняти за допомогою найнятих ним індіанців близько 30 тонн срібла, яке перебувало на затонулому галеоне. Він сам обчислював шлях і прокладав маршрут, тому його помічники не орієнтувалися на просторах Карибського моря. У ті далекі часи, звичайно, не було навігаторів, допомагають сучасним мандрівникам, тому Вільям Філе був єдиним, хто знав місце розташування скарбу. Цю таємницю він забрав у могилу, і на протязі майже 200 років нікому не вдавалося виявити загадкові скарби. Навіть сам Жак-Ів Кусто брав участь у пошуках скарбів галеона, але і йому нічого не вдалося виявити.
Другим щасливчиком став Берт Веббер, якому пощастило знайти скарб в 70-х роках минулого століття. Він протягом декількох років вивчав архівні документи в пошуках відомостей про галеоне «Нуестра Сеньйора де ла Консепсьйон». Після ретельного вивчення текстових джерел він витратив чимало часу на дешифрування аерофотознімків морської акваторії в районі острова Гаїті, а також на врегулювання правових моментів з Домініканською республікою, в чиїх територіальних водах перебувало передбачуване місце корабельної аварії. Нарешті, після тривалий пошуків, за допомогою чутливої магнітної апаратури йому вдалося виявити залишки судна і частина його багатств. Пошуки дуже утруднювали коралові рифи, адже з моменту катастрофи минуло понад 200 років, тому залишки корабля і його вмісту обросли морськими мешканцями.
Але команді Берта Веббера все ж пощастило, а заодно і Домініканській республіці, у власність якої перейшла половина знайдених скарбів. Те, що американець дістав з морського дна, оцінюється в 14 мільйонів доларів. Але, згідно з архівними даними, це не весь вантаж галеона. Щонайменше 90 тонн перевезених судном цінностей і раніше знаходяться поблизу острова Гаїті, покриті товстим шаром піску і замасковані кораловими рифами.
