Мовна середовище в країнах, населення яких складається з мігрантів самих різних національностей, є справжньою знахідкою для лінгвістів. Химерне змішання двох чи навіть кількох мов, які часом дуже далекі один від одного, породжує виникнення неймовірних варіацій. Наприклад, в стрімко розвивається азіатській державі Сінгапур існує місцева різновид англійської під назвою синглиш (singlish), яким володіє переважна частина населення.
Незважаючи на те, що переважна більшість жителів Сінгапуру становлять етнічні китайці, у цій країні офіційне визнання мають ще три мови: українська, англійська і тамільська, один з мови, на якій говорять в Індії. Англійська — це своєрідна данина минулому, нагадування про ті часи, коли місто був британською колонією. А малайська і тамільська є рідними мовами вихідців із сусідніх Малайзії та Індії, які в пошуках кращої долі залишили рідні краї.
Але от англійська, яким володіє більша частина сінгапурців, дещо відрізняється від класичного варіанту, на якому говорять англійці та американці. Місцеві жителі модифікували його під себе, додавши безліч запозичень з своїх рідних мов, а також змінивши ряд граматичних правил, виключно заради зручності. Так, наприклад, в сінгапурському англійською артиклі часто не вживаються, а багато слова зі складними для жителів Азії звуками модифікуються в більш зручні для вимови. Така заміна заради простоти призвела до того, що англійці з працею можуть зрозуміти жителя Сінгапуру, що говорить на синглише. Та й багато туристів, які володіють англійською, надихнувшись знайомою мовою, через деякий час усвідомлюють, що вони не всі розуміють в діалозі з сінгапурцями. Зрозуміло, є серед жителів міста-держави і ті, хто володіє на вищому рівні саме справжнім англійським. Це, як правило, співробітники великих міжнародних корпорацій. Їм доводиться застосовувати артиклі та дієслова за призначенням, а також вимовляти всі незручні звуки, на відміну від тих, хто може безтурботно базікати на химерному синглише.
