Кешью — це відомий і улюблений багатьма продукт, менш поширена назва якого — індійський горіх. Батьківщиною дерева кешью є Бразилія, однак згодом рослини були привезені в Індію, Африку, Індонезію, В'єтнам та інші держави. На сьогоднішній день цей горіх вирощують навіть в Азербайджані та Ірані. Найбільшими ж постачальниками вважаються В'єтнам, Нігерія та Індія. В останню, до речі, ми зараз і зробимо наше віртуальне подорож, щоб подивитися, як саме працюють жителі на плантаціях.
Як виглядає кешью, знають всі, а ось уявлення про те, як він росте і як його отримують, мають небагато. Між тим ростуть ці горіхи на високих деревах і мають великих розмірів плодоніжку, що нагадує грушу.
Саме ядро знаходиться в твердій шкаралупі, яку спершу необхідно розколоти. Проте вона дуже отруйна, оскільки в її складі присутні такі речовини, як анакардовая кислота і кардол. При зіткненні з шкірою вони здатні залишати сильні опіки.
На фермах по обробці кешью в Індії число працівників досягає 500 тисяч. Як правило, це жінки, вік яких різниться від зовсім юних 13-річних підлітків до куди більш дорослих жінок, яким за 50.
Тут немає ніяких машин і автоматизованих конвеєрів — повністю ручна праця. Однак зарплати у співробітниць невеликі і залежать від ваги очищених ними горіхів — за день тут отримують близько 2,15 £, що еквівалентно приблизно 180 грн. Щоб зробити якомога більший обсяг жінки найчастіше позбавляються від незручних рукавичок і працюють з отруйними плодами голими руками. Тверду оболонку кешью розкривають або спеціальним інструментом, або ножем, а то і зовсім звичайним каменем.
