Ми сьогодні звикли чути історії про будинки на колесах, як люди відправляються в далеку подорож на авто, перетвореному в повноцінну міні-квартиру. Прийнято вважати, що ця традиція пішла від американців, проте вона сягає своїм корінням в Європу XIX століття.
Перші трейлери з'явилися у циркових артистів. Звичайно, до автомобілів тоді було дуже далеко, тому це були вози, запряжені кіньми. Усередині них були ліжка і столи, щоб готувати їжу. Саме ці трейлери запозичили цигани.
Ці люди кочували по різних країнах, в основному в Європі і Азії, але є вони і на Американському континенті. Свої вагончики вони називали звучним словом «вардо» (Vardo). Звичайно, ці трейлери були значно менших розмірів, ніж у вуличних артистів, так що потрібно меншу кількість коней. Цигани любили свої маленькі будинки на колесах і старалися прикрасити їх як можна яскравіше. У результаті з'явилися розписні вардо з хитромудрими візерунками соковитих відтінків, а деякі з них навіть були позолоченими. Особливо вони були популярні в кінці XIX століття — початку ХХ століття.
Щоправда, згодом такі яскраві вардо перетворювалися швидше в музейний експонат, ніж в спальне місце. Іноді вози обмінювали на що-небудь необхідне у торговців. Та й політична та економічна ситуація в світі загострювалася, Перша світова війна теж внесла свої корективи. До того ж у циган існує традиція: коли хтось помирає, його особисті речі повинні бути спалені, в тому числі і вардо. Так що сьогодні залишилося зовсім небагато таких барвистих циганських возів, а вони збереглися лише в деяких музеях і в приватних колекціонерів.
