На північно-заході Іспанії є незвичайне місце з зазубреними крутими пагорбами червоних відтінків і пухнастими шапками зелені. Це старовинна шахта Лас-Медулас з видобутку золота, яка з'явилася ще в часи Стародавнього Риму.
Рудник, розроблений в I столітті нашої ери, функціонував протягом двох століть і був найбільшим у Римській імперії.
Римляни використовували особливий спосіб видобутку дорогоцінного породи — ruina montium, який дослівно перекладається як «руйнування гір». І ці червоні гори в буквальному сенсі руйнувалися під тиском води.
Про те, яка важка робота велася на цих територіях, писав ще давньоримський історик Пліній Старший. Він порівнював роботу на шахті з діяльністю титанів і говорив, що видобуток золота навіть перевищує роботу знаменитих героїв, оспіваних у міфах.
Принцип роботи ґрунтувався на гідравлічної енергії. Біля підніжжя гір римляни робили отвір, а потім через нього пускали воду. Потік був настільки потужний, що дробив товсті стіни, оголюючи ґрунт, багатий золотом. За один рік таким чином видобувалося приблизно 6,5 тонн цінної породи.
Коли земля була виснажена, римляни кинули кар'єр, залишивши після себе ефектні сліди давніх руйнівних технологій. Це місце нагадує каньйони, за яким колись текла річка, але весь цей красивий пейзаж — людське творіння. Тепер тут всюди — гострі гори, урвища, тунелі та підземні галереї, і все це оточене мальовничими каштановими деревами.
