Любов до старих закинутих будівель і спорожнілих міст стала проявлятися у майбутнього фотографа з Далласа Ноеля Кернса (Noel Kerns) ще в 1970-х роках, коли він, будучи 13-річним хлопчиком, вперше заліз в спорожнілий будинок, який зберігає сліди покинула його колись сім'ї. З часом інтерес до такого роду об'єктів став ще сильнішим. Тоді він зібрав свою камеру і штатив і, прихопивши ліхтарі, стробоскопи та інші джерела освітлення, відправився в поїздку по шосе 66, відвідуючи попутно міста-примари американського Заходу. Для кращої освітленості давно покинутих будівель Ноель спланував свою поїздку згідно з календарем повнолуння.
Втім, повний місяць при зйомці будинків зсередини надавала досить незначне сприяння. Її світло пробивалося крізь старі конструкції так слабо, що був зовсім не здатний прогнати що влаштувався тут темряву. Тоді в хід йшли розсудливо прихоплені з собою ліхтарі, кольорові гелі і стробоскопи.
Варто зауважити, що не всі з відвіданих ним і відбитих на камеру місць були відкриті для публічного доступу. Але за ними ніхто не доглядав, а в усій окрузі не було ні душі. Поскаржитися на проникнення в заборонену зону було нікому, так що автор міг вдосталь знімати свої прекрасні кадри з довгими витримками.
Мабуть, вдивляючись в роботи американського фотографа, ми не тільки переносимося в минуле, але і завдяки висвітленню занурюємося в якесь сюрреалістичне простір.
Серед фотографій Ноеля Кернса можна побачити старі готелі, де колись грала музика і вирувало життя, покинуті будинки, де раніше накривалися вечері збиралися сім'ї, а також покинуті промислові об'єкти і навіть нефункціонуючі більше військові бази. Деякі з зображених їм місць потрапили під знос і більше не існують, інші ж, навпаки, продовжують стояти в очікуванні чергових відвідувачів, які знову запалять у них світло і розженуть тіні.
