Пише блогер Володимир Жога:
Ви любите чай? А знаєте, як і де його виробляють? А ви були на чайному заводі?
Ні? Тоді сьогодні я покажу, як виглядає зсередини самий звичайний індійський чайний заводик, який виробляє дуже хороший індійський чай на високогір'ях Блакитних Гір у штаті Таміл-Наду, а заодно познайомлю вас з індійської технологією виготовлення цього прекрасного напою.
Виробництво чаю — процес дуже простий. Все, що потрібно зробити після того, як його зібрали, так це порубати, подрібнити, висушити і упакувати!
І все це робиться поетапно на кожному чайному заводі, причому для простоти весь процес робиться «зверху-вниз», тобто починають на верхніх поверхах, а вже внизу отримують готовий продукт!
Ось і ми почнемо нашу прогулянку «зверху», з горища. Саме сюди спочатку надходять всі зібрані чайні листочки. Їх розкладають на такі ось лотки, де чайне листя проходять перший природний етап сушіння. Чаєм, до речі, тут ще зовсім не пахне, бо він ще зовсім сирий».
Коли листки підсихають, їх відправляють вниз, для подальшої обробки. Незважаючи на те, що процеси конвеєрні і напівавтоматичні, на даному етапі застосовується звичайний ручний людський працю.
Листя з «прилавків» висипають на підлогу, а далі руками працівники відправляють його в спеціальний отвір у підлозі. Так-так, просто висипають листя в дірку в підлозі! Зараз її не видно, але вона он там, під зеленим листям.
А під «діркою» в підлозі вже причаївся спеціальний жолоб, по якому все листя потрапляють на спеціальний конвеєр, який подрібнює їх!
На цьому заводі роблять дрібний рубаний чай, тому і шаткують його тут досить дрібно. В Індії взагалі воліють дрібний чай, а крупнолистовий роблять виключно на прохання іноземних компаній-експортерів.
Ось він, цех по рубці чаю. Тут вже з'являється запах чаю, а ще тут дуже і дуже шумно!!!
А після того, як чай подрібнили, починається багатоетапна сушка. По-моєму, там 3 чи 4 етапи сушіння чаю при різній температурі і в різних «сушарках».
Ось в цьому цеху відбувається первісна сушіння подрібненого листя. Сирої чай йде і «трясеться» по гарячому багатоступінчатому конвеєру, а в кінці потрапляє у величезний крутиться барабан, в якому проходить вже більш «гаряча» сушка. І тут ви вже дихайте чаєм по повній програмі!!!
Хоча процес автоматизовано, але все одно за всім стежить спеціальна людина!
А ось він, пульт управління!!! Як на справжньому вінтажному заводі, ніяких комп'ютерів, тільки лампочки, важелі та кнопки!
А це прилад для визначення температури і вологості. Теж класика!!! Покрита товстим шаром чайної пилу, яку через хвилини дядько витре, щоб не ганьбитися)
І ось ми спускаємося ще на поверх вниз, і тут перед нами постає «Супер кволіті тії драйер», що в перекладі означає «супер крута сушарка чаю».
І вона вже сушить чай при дуже високій температурі!!! Після цієї суперсушки чай вже готовий і його можна заварювати.
І ви навіть не уявляєте, ЯК тут пахне чаєм!!!
Ну а на самому нижньому поверсі чай розсипають по величезним паперових мішків, які згодом розлітаються по всьому світу і потрапляють в кольорові упаковки, одна з яких, може бути, лежить і у вас в шафі)))
Індійський чай НІКОЛИ не носить назву того, хто його зробив, а носить назву того, хто його розфасував і продав. На жаль, але ім'я цього маленького чайного заводу до кінцевого споживача чаю ніколи не дійде... Що поробиш, Індія багато в чому ще сировинна країна, в тому числі і в експорті чаю. А пакувальники «Липтоны» і «Грінфілд», приклеюючи свої етикетки, заробляють набагато більше, ніж ось такі заводи, які цей чай безпосередньо виробляють.
А в мене на сьогодні все, прогулянка по заводу закінчилася, пора вийти на свіже повітря, а то від запаху чаю вже паморочиться голова.....
Фотографії та текст — Джерело
