Пише блогер Станіслав Горбунов:
Львів зумів здивувати мене, а я бачив чимало! Такого другого міста в світі немає! І справа не в його історичній забудові, яка, звичайно, прекрасна. І не в його історії, яка, без сумніву, унікальна.
Я б назвав це місто світовою столицею найбільш унікальних питтєво-закусочних закладів. Ресторани, рюмочні, наливочні, бари, кав'ярні і навіть їдальні тут всі, як на підбір, оригінальні і неповторні. І стосується це не тільки їх інтер'єрів. Кожен подібний заклад у Львові створюється з певною ідеєю, яка в процесі реалізації розкривається часом дивним чином. Якщо немає такої ідеї і засобів її втілити в життя, то починати такий бізнес у Львові навіть не варто думати.
Відкрийте інтернет і введіть «ресторани Львова». Пошук В Гуглі видасть у відповідь десятки, якщо не сотні, усіляких рейтингів найкращих, оригінальних або самобутніх шинків. Всі їх обійти за пару днів не можливо, а вибрати найцікавіші дуже важко. Але нам пощастило! У Львові живуть багато українських блогерів, які знають тут всі!
Ми пройшлися місцевими закладами, напилися і відчули справжній відчайдушний дух Львова! Наш шлях пройшов через відомі туристичні місця, так і через заклади, про яких знають небагато, а самим їх знайти майже нереально. Екскурсія вийшла гарна...
Напевно, багато хто з тих, хто був у Львові, мають свої улюблені кабачки тут. Хтось без тями від пивного ресторану «Кумпель», хтось згадує з захопленням єврейську атмосферу «Під золотою розою» або тепло від гасниць «Гасової Лямпи», а багато хто буде наполягати, що найліпше час можна провести в екстремальних інтер'єрах «Мазох-кафе» чи пробуючи кулінарні шедеври на «Кривій Липі». Природно, всі приїжджі обов'язково йдуть у знамениту «Криївку» – шинок, стилізований під бандерівський схрон чи лісовий партизанський притулок. Всі ці і багато інші місця дійсно варті уваги, але наш марафон був дещо іншої спрямованості.
За словами нашого добровільного гіда на той вечір Максима, по Львову можна і потрібно гуляти, переходячи з шинку в шинок, десь затримуючись на 15 хвилин, а десь засиджуючись годинами. Так за вечір можна обійти до 15 закладів і добряче набратися до кінця такого алко-туру. Нам, звичайно, як малодосвідченим тусовщикам був запропонований більш щадний варіант.
Більшість тусовок і вечорів у Львові починається з його центральної площі Ринок. Концентрація шинків тут настільки велика, що часто такі походи тут же і закінчуються. Ми ж в першу чергу зайшли в місцеву наливочну «П'яна Вишня». Знаменита вона тим, що тут немає меню, оскільки в асортименті лише одне найменування — вишнева настоянка. Ніяких закусок або запивонів — тільки слабоалкогольний напій яскраво-червоного кольору. Інтер'єр тут також весь так чи інакше пов'язаний з настоянкою. Виглядає просто і зі смаком. Тільки місця замало.
Наступний заклад на нашому шляху — легендарна «Львівска Копальня Кави», що буквально означає «кавова шахта».
У Львові все можливо, у цій кав'ярні можна спуститися в підвал і потрапити в практично реальну шахту, де нібито видобувають каву.
На вході тут видають шахтарські каски з ліхтариками. Без останніх не обійтися, оскільки внизу практично немає джерел світла.
У повній темряві треба знайти вільний столик і дочекатися офіціанта. Замовляють тут зазвичай, ясна річ, каву, а подають її разом з вогняним шоу, під час якого цукор на пінці в чашках карамелизують потужним полум'ям газового пальника. Круто!
Ця кав'ярня мегапопулярна серед городян і туристів.
На першому поверсі тут знаходиться великий сувенірний магазин і цілком традиційний паб з живою музикою.
Трохи в стороні від площі ми заглянули в кабачок «Теплий П'єц». Його господарі звезли з усієї округи старовинні печі і органічно вписали їх в інтер'єр цього закладу. Вийшло незвично, цікаво і дуже затишно.
Після таких яскравих вражень ми відчули голод. Було вирішено перекусити в ресторанчику з грузинською кухнею «Хінкальня на Федорово». Тут обійшлося без інтриг — їли ми хінкалі, а запивали червоним грузинським вином і чачею.
Набравшись сил, ми продовжили нашу екскурсію. Дорогою ми зайшли в ще один знаменитий львівський ресторан «Дім Легенд». Тут ми навіть не стали нічого купувати, а просто піднялися на дах триповерхового будинку, попутно заглядаючи у всі приміщення.
У цьому дуже незвичайному місці можна відчути себе дітьми, що потрапили у фантастичну сагу. Кожне приміщення тут особливе, зі своїм оригінальним інтер'єром. В «Домі Легенд» є кімната Львівської бруківки, кімната Львівських левів, кімната Львівських книг і ще чогось, чого вже не згадати. Всі теми — це легенди про місто. Але найкрутіше — це піднятися на дах і залізти в димову трубу, відчувши себе львівським сажотрусом.
Для посилення ефекту несподіванки на даху стоїть машина з веслами, а на одному поверсі ресторану клієнтів обслуговують карлики. Одним з мінусів цього закладу є заборона на фотографування всередині ресторану.
Від усього побаченого в цьому дивному місці голова пішла обертом, було вирішено змінити обстановку і заглянути в кабачок для обраних, назву якого я вже не пам'ятаю. Знаходиться він в глибині темних львівських дворів і обшарпаних сходів.
Без знаючих людей його практично не знайти. Тут ми з нашими львівськими друзями при світлі свічки випили по склянці місцевого шмурдяка, який виявився міцним портвейном. Атмосферно!
Після такого обороту у мене почалися провали в пам'яті. Знаю точно лише, що того вечора наша компанія закінчила у ще одному легендарному місці — ресторані-музеї з нехитрою назвою «Сало».
Пили ми там дуже дивну настоянку «Борщ» з реальним смаком знаменитого супу, а на закуску нам подали суші з сала.
Стильне місце, яке складно забути!
А ще в кожному відвіданому львівському закладі треба в обов'язковому порядку ходити в туалет. Зазвичай такі походи викликали у нас напади подиву і сміху. Креативність у відхожих місцях зашкалює. Розповідати інтимні деталі не буду, але знайте — кожен похід був неповторний!
Знайомство з львівськими ресторанами на цьому вечорі не закінчилося. В наступні дні ми відвідали ще кілька дуже цікавих шинків.
Щоранку у нас починалося в одній з кав'ярень міста. Каву тут роблять відмінну!
Так, для вивчення української кухні за недорогими цінами варто заглянути в одну з їдалень мережевого закладу громадського харчування з характерною назвою «Пузата хата».
В обов'язковому порядку варто відвідати який-небудь місцевий пив-бар. Навіть якщо ви не любитель пива, там може бути дуже і дуже цікаво. Сам я надовго завис у пивному ресторані Pravda Beer Theatre.
На трьох поверхах з підвалом тут розмістилися, власне, сама пивоварня, фірмовий магазин,кілька залів для відвідувачів і концертний майданчик.
Пиво тут роблять партіями і дають їм оригінальні назви. Саме тут можна випити келишок «Путіна», «Обами» або «Меркель». Впевнений, на підході партія пива «Трамп».
Інтер'єри тут дуже яскраві та запам'ятовуються. Але головне — кожен вечір грає живий оркестр. Дві години тут пролетіли, як дві хвилини.
А вже на прощання з нашими друзями і самим містом ми заглянули в наливочную під назвою «Пидпильный Кіндрат». Відмінне місце для того, щоб поставити крапку в моїй злегка нетверезій оповіді.
Для скептиків і любителів рахувати лише додатково повідомлю — келих пива у Львові в середньому коштує 50 євроцентів. Стільки ж коштує і чарка наливки або місцевої горілки. Закуска трохи дорожче, тому за подібну екскурсію сильно витратитися буде складно. Впевнений, що варто поспішити їхати у Львів зараз. Така халява не триватиме надто довго...
