Погода на Марсі досить непривітна. По-перше, приблизно кожні три марсіанських року на Червоній планеті вирують гігантські пилові бурі, що піднімають стільки пилу, що їх можна побачити з Землі. По-друге, гігантські циклони можуть підніматися більш ніж на 9,6 км в небо. Швидкість вітру під час цих штормів може досягати 113 кілометрів на годину. А нещодавно вчені з'ясували, що в давнину Марс відчув на собі «бічні торнадо» — потужні вітрові завихрення, які багато в чому сформували нинішню поверхню планети.
Кратери і смуги
Стародавні торнадо були схожі на наші земні смерчі, розташовані горизонтально. У такому вигляді вони і котилися по планеті зі швидкістю близько 800 кілометрів на годину. Ці стародавні торнадо виявив геолог Університету Брауна Пітер Шульц, який досліджував фотографії, зроблені орбітальним зондом NASA «Марс Одіссей» кілька років тому.
Фото: NASA/JPL-CALTECH / ARIZONA STATE UNIVERSITY
Шульц помітив дивні яскраві смуги, які поширювалися з декількох великих ударних кратерів. Ці смуги видно тільки в тепловізійних зображень, зроблених під час марсіанської ночі. Можливо, тому раніше їх і не помічали. Шульц вирішив розгадати таємницю загадкових смуг.
Хвильовий ефект
Так як смуги виходили з кратерів, що утворилися в результаті зіткнення з Марсом астероїдів та інших великих тіл, Шульц застосував комп'ютерне моделювання ударів. Ці сліди можуть сягати більш ніж на 115 км від точки удару. Разом з аспіранткою Стефані Кинтаной Шульц у підсумку знайшов пояснення дивним феномену.
Коли астероїди врізалися в Марс на величезній швидкості, вони піднімали тонни пилу і дрібних каменів — частково від самого астероїда, частково з поверхні Марса. Ця субстанція утворювала шлейфи курній суспензії, які выталкивались назовні від місця удару з надзвуковою швидкістю. Взаємодіючи з атмосферою Марса, вони і генерували сильні завихрення.
