Пише блогер під ніком podmoskva:
Іноді не варто чекати погоди, бажання, натхнення, чийогось заохочення або чарівництва для здійснення якої-небудь задумки. Досить просто того, що ви цього хочете. І ні холод, ні злива, ні навіть ураганний вітер заваді стати не зможуть. Про що я? Про море, якого не було влітку і могло б не бути і восени, якби не кілька «але», не вчепитися за які було б вселенської дурістю. Поки я ще відходжу від усього побаченого і перебираю фотографії, осмислюючи і складаючи в рівні тексти враження, ось вам пара картинок суворого осіннього Чорного морюшка. Анапа, десь на кінець останнього дня жовтня...
Я в Анапі була вперше. Вразив широкий піщаний пляж Джемете.
Його ми побачили в районі Піонерського проспекту, пробираючись до води по барханах.
Природа грала з нами, але ми ж не з боязких.
Тому віддалися їй, попередньо одягнувши багатошарові теплі одягу.
Лежить ось поки нещасна медуза, викинутий хвилею на берег, очікуючи крижаний хвилі.
І вже через пару секунд колючий вода забрала її назад у свої неосяжні безодні.
Я б могла там зависнути надовго, навіть з ніг збиває вітер не лякав.
Тому як в хвилину кілька разів то сонце ховалося, то ховалося за чорною хмарою.
У моменти просвітлення відкривалися такі види.
Кайфу додавало повна відсутність людей на пляжі. Такі моменти я шалено люблю, особливо при перших знайомства з місцями. Потім під шарами поп в стрінгах і за горами батутів цього і не розгледиш.
Красиво промені пробираються.
Майже пустеля.
Але і вона може бути прихована морем в будь-яку мить.
Поки мої хлопці гралися і писали ефіри, я видивлялася по сторонах.
А море все вирувало...
Іноді ставало трохи не по собі від його шуму і дикої сили.
Поспішаємо далі, адже нас чекає так багато цікавого, а часу, як завжди, не вистачає.
Фотографії та текст — Джерело
