Пише блогер Олександр Бєлєнький:
Не так давно в Москві з'явився четвертий цивільний аеропорт, але досі побувати в ньому вдавалося небагатьом. По-перше, тому, що він не в Москві, по-друге, мало рейсів, а в-третіх, людей лякає невідомість, як туди добиратися.
Днями я зловив дуже дешевий квиток з Москви у Тель-Авів всього за 5 тисяч рублів (з багажем!) і вирішив ризикнути. Читайте мої враження від аеропорту Жуковський!
Питання «як доїхати» у мене не стояло: в п'ять ранку це можна зробити тільки на таксі. Поїздка з північного сходу обійшлася майже в половину квитка, близько 2 тисяч рублів. Зате доїхали без пробок, всього за годину. Від мого дому по часу стільки ж, скільки до Домодєдово.
Заздалегідь вибачаюся за якість фотографій, знімав на мобільник в ночі, але так навіть більше драматизму.
Зовні термінал реально нагадує супермаркет типу «Ашана» або «Перехрестя». З останнім його зближає навіть логотип. Але ні, продукти ви тут не купите. Перед аеропортом цікаво організовано паркувальне простір: до самої будівлі на машині взагалі неможливо під'їхати, навіть для посадки і висадки пасажирів. Останні сто метрів треба йти пішки. Зате ніякого безладу, як в Домодєдово!
Проходимо через рамки на вході, просвечиваем свій багаж і потрапляємо в зал вильоту. Він виглядає як велика кімната з білими стінами. Скромний інтер'єр вирішили розбавити барвистою рекламою на колонах: навіть зараз виглядає «вырвиглазно», хоча самі рекламні площі ще не продали. Всього 18 стійок реєстрації.
У день Жуковський обслуговує дев'ять рейсів шести авіакомпаній. Негусто.
Тим вранці в Ізраїль летів цілий літак паломників. Здається, що тільки ми не були клієнтами фірми «Ковчег», виділялися віком і відсутністю косинок. Православних бабусь привезли в аеропорт завчасно, на одному автобусі, реєстрація ще не почалася. Але це не завадило їм відразу зайняти місця біля стійок і створити значну чергу.
Реєстрація — окрема пісня. Напередодні я намагався, як завжди, зачекініться на рейс онлайн. На сайті «Уральських авіаліній» це не вдалося, і я подзвонив в колл-центр, де мені сказали, що в аеропорту Жуковський попередньої реєстрації немає. Гаразд, за п'ять тисяч можна потерпіти, подумав я. Заодно дізнався, що в аеропорту стійки відкриваються за три години. За фактом відкрилися вони лише за два з лишком, і який же був сюрприз — половина місць вже була зайнята! Виявляється, реєстрація через інтернет все-таки можлива, але, мабуть, саме для нашого тарифу вона була відключена.
В зоні вильоту взагалі нічим зайнятися. Є тільки «Шоколадниця» з 10 столиками (все, звичайно ж, зайняті) і ларьок з усякою всячиною — від мінералки до іграшок. Шкода, ціни не розгледіти.
Розеток немає, але можна зарядити телефон за гроші. Картки не приймає, здачу не дає.
Добре хоча б лавочки поставили. Рік тому не було й цього.
Повертаючись до питання транспортної доступності. На стіні висіла інструкція з двома варіантами: автобусом від метро «Котельникі» або автобусом до станції+електричкою від станції «Відпочинок» до Казанського вокзалу. Про час у дорозі вони трохи погарячкували. Множте мінімум на два, якщо їдете в денний/вечірній час. Ходять автобуси рано вранці — це не скажу, електричок точно немає: перша починає рух в 5 ранку і приїжджає на станцію через годину. Звідти до аеропорту ще 8 кілометрів. Тобто, на такий же рейс встигаєте, але в милі.
Що робить часто літає пасажир після реєстрації? Проходить паспортний контроль, передпольотний огляд і йде розслаблятися в бізнес-зал, чекати початку посадки. В Жуковському так не вийде: спершу тут пропонують відпочити в «залі підвищеної комфортності», а вже потім проходити контролі, товпитися разом з усіма, і так само з народом чекати вильоту і гуляти по дьюті-фрі. Назвіть мені людину, яка організувала лаунж таким чином, хочу подивитися в очі!
Так чи інакше, я в бізнес-зал піднявся. Треба ж подивитися, що дають. Відпочити не вийшло, попрацювати теж: треба було весь час дивитися на годинник і прикидати, чи не пора, ближче до кінця реєстрації на контролі збереться ціла юрба.
Якщо ви не встигли поснідати вдома, а в «Шоколадниці» не вистачило місць, тут ви можете від пуза наїстися тортиків або навернути галети з джемом і згадати молодість. Вони, звичайно, смачні, але це єдина їжа, на яку варто розраховувати.
З напоями веселіше, вони представлені двома видами води (з газом і без), а також чаєм і кавою (з пакетиків). За окремі гроші можна бухнути з горя. Поїсти навіть за бабло не вийде.
Відвідувачів небагато: дві прочанки в хусточках (мабуть, самі прошаренные, з картками priority pass), ми, так мужичок з перегаром. Він розвалився на кріслі перед телеком, зробив звук на максимум і радісно заснув, храпя на весь зал і заглушаючи телевізор.
Є для бізнес-пасажирів і свій маленький «дьюті фрі». Скляна вітрина з сувенірами, асортимент яких дивує чи не більше, ніж чіпси і пластикові машинки при вході в аеропорт. Ну от кому перед вильотом може знадобитися ця недорога біжутерія або футболка з президентом?
Втім, потрапити на посадку прямо з лаунжу можна, але тільки якщо ви летите внутрішнім рейсом.
Найбільше у всьому аеропорту мені сподобався туалет бізнес-зали.
Огляд і паспортний контроль пройшли без пригод, тут все як завжди. Так виглядає зал міжнародних вильотів.Він двоповерховий, але відкрито тільки нижній рівень.
Довгоочікуваний «дьютік» виявився напівпорожнім, бухло встигли завезти, а косметику ще немає. Тільки дивні флакончики, схожі на жіночі сексуальні іграшки.
І дах у нього вже протікає :(
Мінералка коштує 1,5 євро. Гуманно, буває і гірше. Зате я здається зрозумів, чому бізнес-зал розташований в «брудній» зоні: щоб воду безкоштовно не виносили. Геніально.
Є друга «Шоколадниця», в ній вже відчутно більше столиків. Якщо все-таки полетите з цього аеропорту, настійно раджу йти сюди відразу після реєстрації: це найближче місце до гейтам, де можна з відносним комфортом посидіти.
У міжнародному залі чотири гейта, всі вони в одному приміщенні і поруч один з одним.
Телетрапів в аеропорту немає, тільки автобуси. І добре б просто автобуси, це старі Мерседеси 80-90 років, служили рейсовими де-то в Німеччині. Звідки такі машини можуть взятися в свіжому аеропорту? У мене тільки одна думка — їх перевели сюди з закрився в 2011 році аеропорту Биково, і всі ці роки вони стояли на консервації.
Про німецьке минуле я не жартую. Про те, що міські автобуси не дуже підходять для роботи в аеропортах, я, так і бути, промовчу. Ой, не стримався.
Аеропорту Жуковський, вибачте — тверда «двійка». Ще можна зрозуміти, якщо б його задіяли в якості терміналу для авіакомпаній-лоукостерів, привели в Росію Ryanair, розширили географію польотів у WizzAir і EasyJet, перевели сюди багатостраждальну «Перемогу», врешті-решт. У підсумку звідси літають регулярні авіалінії, але ні одна не зважилася розмістити свій хаб. Розкидати 9 рейсів по 3 іншим московським аеропортів взагалі нічого не варто. Навіщо його взагалі побудували?
Фотографії та текст — Джерело
