Грандіозні проекти з перетворення природи існували завжди. У XX столітті в Європі активно обговорювався проект під назвою «Атлантропа». За задумом інженерів, в Середземному морі потрібно було встановити кілька дамб, які б призвели до зниження рівня моря, збільшення площі країн південної Європи і повної зміни вигляду Середземномор'я.
Автором проекту по перетворенню Середземноморського регіону був німецький інженер Герман Зьоргель, який розробив свій план ще в 20-х роках минулого століття. Ключовим елементом проекту було будівництво дамби в Гібралтарській протоці, яка ізолювала Середземне море від Атлантичного океану, а також зведення дамби в протоці Дарданелли. У цьому випадку Середземне море перетворилося б у внутрішню ізольовану водойму, також як і Чорне, Мармурове і Азовське море. Гібралтарська дамба була б забезпечена електростанцією і виробляла б колосальну кількість дешевої електроенергії — близько 50 ГВт.
А в разі вдалого здійснення першої частини проекту планувалося побудувати ще ряд дамб, зокрема в районі острова Сицилія, Апеннінського півострова й Африки, знизити рівень Середземного моря, об'єднавши таким чином південну Європу і північну Африку в одне ціле. Величина випаровування води з поверхні Середземного моря у разі спорудження дамб стала б вище приходу води зі стоком річок, і рівень моря знизився на 100 метрів. Звичайно, зниження рівня сталося б не в одну мить, а приблизно по 1 метру в рік. Таким чином, цей процес зайняв тривалий час. За підрахунками Зьоргеля, площа Середземного моря повинна була скоротитися на 20%, а територія південної Європи збільшитися за рахунок осушених мілководних ділянок.
Але на цьому сміливі мрії німецького інженера не закінчувалися. Герман Зьоргель планував перетворити пустелю Сахара в процвітаючий регіон з сприятливим для європейців кліматом. Пустелю планувалося озеленити за допомогою води з Середземного моря, а також водних ресурсів басейну річки Конго, а в самому центрі Сахари створити рукотворне море.
Зрозуміло, поряд з електроенергією, новою територією суші і процвітаючою Сахарою, у проекту були і вельми негативні наслідки. Клімат півдня Європи повинен був стати ще більш сухим, а оголене дно Середземного моря загрожувало засипати все в окрузі відкладеннями солей, які піднімалися в повітря при кожному пориві вітру. Крім того, колосальної шкоди було б завдано морським екосистемам Середземного, Чорного, Мармурового і Азовського морів.
Незважаючи на схвалення ряду деяких видних діячів Європи, проект «Атлантропа» не знайшов належної підтримки у правлячих колах і був негативно сприйнятий населенням півдня Європи. Північна частина Африки, якої також стосувалися грандіозні перетворення, перебувала під владою колоніальних держав, тому народи цього регіону ніяк не були залучені до обговорення такого грандіозного проекту. Ідея перетворення Середземного моря була в Європі аж до 50-х років минулого століття, але після смерті Германа Зьоргеля про проект забули.
