Місто Прип'ять, що став епіцентром страшної Чорнобильської трагедії, широко відомий за межами України. Сюди приїжджають знімати документальні фільми і навіть водять туристів, які шукають екстремальних відчуттів. А між тим на території Білорусі перебуває куди більш велика за площею зона радіаційного ураження, яка включена до складу заповідника. І тут, при повній відсутності людей, ось уже кілька десятиліть розвивається унікальний світ дикої природи, на який ми пропонуємо поглянути.
Після того, як 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія, прилеглий регіон піддався радіоактивному забрудненню. Найбільші площі зараження були зосереджені в трьох тоді ще радянських республіках — Української РСР, Білоруської РСР і РРФСР. На наступний день після катастрофи було прийнято рішення про організацію зони відчуження, з якої згодом були евакуйовані жителі. Люди покинули ці місця з-за високого рівня радіації, але тут залишилися дикі тварини, які у відсутність людини стали активно освоювати територію.
На південному сході Білорусі розташований Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник, який був заснований влітку 1988 року. До складу заповідника увійшли найбільш постраждалі від радіації райони республіки, з яких було переселено понад 20 000 чоловік. Спочатку цей заповідник був створений для обмеження доступу на забруднену територію і для проведення радіологічних науково-дослідних робіт. Але згодом, коли стало ясно, що тваринний світ з ентузіазмом сприйняв відсутність людини, в роботу заповідника були включені і спостереження за тваринами.
Цікаво, що цей район, в природному плані відноситься до підзоні широколистяно-соснових лісів, на протязі останніх століть постійно був населений людьми. Інтенсивне полювання, вирубування лісів і розорювання земель призвели до того, що природні екосистеми значно деградували, а частина тварин зникла. Але після відходу людей у решти представників місцевої фауни з'явився унікальний шанс на відновлення, і вони ним скористалися.
Гордість Поліського заповідника — це зубри, які спеціально були інтродуковані сюди людиною. Колись зубри мешкали у всій зоні широколистяних лісів Європи, але неконтрольована полювання призвела до їх зникнення. І ось тут, в умовах повної відсутності людини, зубри нарешті відчули себе в безпеці.
Цікаво, що з 2010 року на території заповідника живуть коні Пржевальського, які прийшли сюди самі. Ці незаконні мігранти потрапили в заповідник з території України, де вони мешкають в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Туди ж в свою чергу вони були навмисно завезені людиною із заповідника «Асканія-Нова». Але, поживши там якийсь час, частина коней вирішила змінити громадянство і влаштуватися в Поліському заповіднику на території Білорусі.
Крім зубрів і коней Пржевальського, тут в достатку живуть кабани, козулі, лосі, зайці, вовки, рисі, лисиці, єнотовидні собаки — всього понад 50 видів ссавців, а також 280 видів птахів, у тому числі і тих, яких майже неможливо зустріти за межами заповідника. Диких тварин тут дійсно дуже багато, адже в заповіднику вони живуть у природних умовах, де немає людини.
Крім диких тварин у заповіднику приділяють увагу коням: тут організовано кілька ферм з розведення різних порід коней.
Площа заповідника кілька разів збільшувалася, і сьогодні вона становить 216 093 гектара. В цьому році Поліський державний заповідник відзначив своє 30-річчя. На жаль, за оцінками вчених, ця територія ще протягом багатьох десятиліть, а можливо, й століть буде високою мірою заражена радіацією. Деякі елементи, що мають короткий період напіврозпаду, вже зникли з радіаційного списку забруднювачів, а ось зміст інших навіть збільшується з роками. Наприклад, америцій-241, який утворюється в результаті розпаду плутонію, накопичується в грунті, і, за оцінками експертів, його зміст буде збільшуватися аж до 2060-х років.
