Автомобільні дороги до цього містечка перекриті, всюди стоять попереджувальні знаки, а в повітрі відчувається запах диму і газу. Майже всі жителі покинули Сентрейлию, і навіть поштова служба США позбавила цей населений пункт індексу і не доставляє сюди кореспонденцію. А все тому, що під містом ось уже кілька десятиліть горить вугілля, загасити який не може ніхто.
Історія містечка Сентрейлия, розташованого в штаті Пенсільванія, в чому схожа на десятки інших поселень, жителі яких були зайняті видобутком вугілля. Місто було засновано в середині XIX століття після відкриття родовища цього викопного палива, а більша частина його мешканців працювала на шахтах, розташованих як в самому містечку, так і в його околицях. Незважаючи на те, що населення Сентрейлии навіть в періоди процвітання ненабагато перевищувала 2 000 чоловік, в цьому шахтарському містечку було все для комфортного і спокійного життя. Тут працювало кілька магазинів, шкіл, були свої театри, церкви і функціонувала залізниця. Але все змінилося після однієї безглуздого випадку.
В 1962 році відбулося загоряння вугільних пластів, розташованих на околиці містечка. Більшість схильна звинувачувати в цьому пожежників, які займалися прибиранням сміття на міському сміттєзвалищі. Місце складування відходів було розташоване у відкритому кар'єрі відпрацьованої вугільної шахти. Пожежники на прохання міської ради підпалили сміттєзвалище, а коли основна частина сміття згоріла, загасили полум'я. Міська влада і раніше вдавалися до такого способу утилізації сміття, тому пожежа в відпрацьованої шахті не був, на їхню думку, чимось небезпечним. Але цього разу ситуація вийшла з-під контролю: загорілися нижні, більш глибокі шари сміття, а пожежа поступово поширився на пласти вугілля, розташовані неподалік від поверхні. За іншою версією, міська звалище загорілося від кинутого недопалка і пожежники в цьому випадку не були винні. Як би те ні було, полум'я почало поступово поширюватися вглиб землі, залучаючи в підземний пожежа все нові і нові пласти кам'яного вугілля.
Вжиті міською владою заходи не привели до позитивних результатів. Загоряння намагалися локалізувати, але підземний пожежа не так-то просто загасити, а у випадку з Сентрейлией це виявилося неможливо.
Через кілька років, коли городяни почали скаржитися на погіршення здоров'я, під землю стали провалюватися будівлі і навіть люди, а власники автозаправок прикрили свій бізнес з-за боязні вибуху, стало ясно, що жителі Сентрейлии потребують переселення. У середині 80-х років минулого століття більшість жителів покинуло містечко, але були й ті, хто захотів залишитися.
І ось вже більше 30 років місто Сентрейлия можна вважати майже ненаселеним. Тут частенько бувають мандрівники-екстремали, і містечко навіть став одним з місць зйомок науково-популярного фільму, що описує життя нашої планети після зникнення людства. Асфальтові дороги місцями зруйновані, крізь дорожнє полотно виходять клуби диму, більшість будинків розібрано і вивезено, і лише у приміщенні однієї з церков ще проходять служби, мабуть, для тих кількох людей, які й становлять офіційне населення містечка.
Як вважають експерти, цей некерований підземний пожежа може тривати необмежений час, до тих пір, поки не закінчиться паливо — кам'яне вугілля в околицях Сентрейлии. Фахівці оцінюють площа загоряння в 1,6 кв. км, а про його глибині судити складно. Примітно, що в штаті Пенсільванія, багатий на вугільні родовища, є ще кілька подібних підземних пожеж, які також не можуть загасити. На жаль, в країнах, таких, наприклад, як Індія і Китай, ситуація з підземними пожежами набагато гірше: тут є десятки випадків займання пластів вугілля, які не вдається загасити. Все ускладнюється тим, що на переселення тисяч людей потрібні значні кошти, тому мешканці димлять поселень продовжують жити в своїх будинках, щодня ризикуючи постраждати в результаті обвалу.
