Гідростанція Ітайпу в Південній Америці є дивним прикладом того, як дві сусідні країни змогли забути про взаємні претензії і розбіжності, об'єднати свої зусилля і створити щось грандіозне. На момент свого створення вона була найпотужнішою ГЕС у світі, а на сьогоднішній день поступається лише новому китайському гіганту «Три ущелини». Звичайно, для створення такого грандіозного споруди знадобилося чимало зусиль, а інженерам довелося зіткнутися з деякими непередбаченими труднощами.
ГЕС Ітайпу знаходиться на річці Парана на кордоні Бразилії та Парагваю. Ця річка, звичайно, не так знайома, як Амазонка, але є другою за довжиною в Південній Америці і дуже полноводна. На Парані побудований цілий каскад великих ГЕС, але найпотужнішою з них є Ітайпу, яка належить спільної бразильсько-парагвайської компанії «Ітайпу-Бинасионал».
Будівництва ГЕС передував тривалий етап складних переговорів. Ініціатором проекту виступала Бразилія, яка переживала демографічний та економічний бум і потребувала великих обсягах дешевої електроенергії. Але ситуацію ускладнював той факт, що підходить для будівництва дамби місце знаходилося на кордоні з Парагваєм — сусідом Бразилії, з яким у неї з ряду причин не склалися найтепліші стосунки. Політики сіли за стіл переговорів, і після декількох років напруженої роботи було підписано угоду про спільне співробітництво в галузі гідроенергетики.
Проектні та підготовчі роботи на місці будівництва дамби було розпочато в 1971 році, а в 1975 році почалося будівництво обвідного каналу, який повинен був відвести воду з основного русла. Будівництво каналу довжиною 150 метрів твердих скельних породах затягнулося на 3 роки і лише у 1978 році почалося будівництво самої дамби. Під час спорудження греблі довелося приймати додаткові заходи по зміцненню скельного підстави греблі, на що пішли додаткові час і кошти.
Нарешті, будівництво дамби було завершено, і восени 1982 року водосховище стали наповнювати водою. Тривалі зливові дощі сприяли тому, що всього за 2 тижні була досягнута відмітка водоскидів на рівні 100 метрів. Після наповнення водосховища було затоплено величезні території, понад 1300 кв. км, і близько 40 000 людей були переселені. Під воду пішло понад 8 000 будинків і ферм, сільськогосподарські поля, а також гектари тропічного лісу, де мешкали дикі тварини. Але людям, які стали вимушеними переселенцями, були виплачені грошові компенсації або запропоновані рівнозначні землі в інших регіонах.
Довжина греблі в підсумку склала вражаючі 7,2 кілометра, а висота греблі — 196 метрів при ширині 400 метрів. Перший гідрогенератор був запущений в 1984 році, а два останніх введені в експлуатацію в 2007 році. На сьогоднішній день потужність станції становить 14 000 МВт (для порівняння, сама потужна російська ГЕС — Саяно-Шушенська має потужність 6 400 МВт).
З 1989 по 2007 рік ГЕС Ітайпу утримувала перше місце в світі по потужності і виробленні електрики. А своєрідний особистий рекорд був встановлений станцією в 2016 році, коли на Ітайпу було вироблено 103,1 млрд кВт/год. У середньому ГЕС Ітайпу забезпечує близько 70% всієї споживаної в Парагваї електроенергії. У масштабах бразильської економіки цифри виглядають скромніше, але все одно гідно: Ітайпу забезпечує близько 16% потреб Бразилії в електроенергії.
