Зазвичай фотографи показують дві сторони Індії: яскрава, барвиста країна з незвичайними традиціями або її переповнені міста з одними з найбільших нетрів планети. Але третя іпостась залишається осторонь: ще Індія — це зростаюча з блискавичною швидкістю розвивається наддержава.
Француз Артур Крестани (Arthur Crestani) вперше побував в Індії в 2010 році по програмі обміну з університету. Як і багатьох інших, Індія його вразила, і він створив проект Bad City Dreams. Але тут немає звичних нам мрійливих пейзажів, яскравих нарядів індійських жінок, народних свят і барвистого фестивалю Холі. Крестани показав іншу Індію, піднявши в проекті тему урбанізації і соціальної нерівності.
Декорації до його зйомок — місто Гургаон, який знаходиться приблизно в 30 кілометрах від Делі. Це найбільший фінансовий центр Індії, де знаходяться офіси світових компаній. І він більше схожий на якийсь європейський мегаполіс, ніж на індійське місто з його колоніальної забудовою, що чергується з маленькими дво-, триповерховими будинками. Тут проживає близько мільйона чоловік, а небо підпирають хмарочоси, в яких знаходяться одні з найдорожчих квартир і офісів в країні. Активно забудовуються і житлові райони, і ці багатоповерхівки мало чим відрізняються від споруджуваних висоток Москви, Парижа чи Берліна.
Колись на місці Гургаон була маленька село, але близькість до Делі змусила її розростися до неймовірних масштабів. Саме це місто розглядають сьогодні як ідеальну модель розвивається Індії.
На тлі постійно мінливого міста з його багатоповерхівками, увінчаними басейнами на даху, Крестани зобразив тих, без кого Гургаон б не було. Ні, це не місцеві багатії, які забезпечили постійний приплив грошей в колись безызвестную село, це робітники, які будують ці багатоповерхівки, це мігранти, які приїхали сюди в пошуках кращого життя і працюють на будівництві, це селяни, які навіть не встигли зрозуміти, як село перетворилася в мегаполіс. Всі вони живуть тут, в Гургаоні, проте ніколи вони не зможуть дозволити собі навіть крихітний закуток у цих елітних житлових комплексах. Та й навряд чи там є крихітні кути. Артур зустрів їх на будівельних майданчиках, це просто випадкові перехожі, яких він просив позувати. Велике місто, стурбований розвитком і модернізацією, ігнорує їх, але саме ці люди — невід'ємна частина Гургаон, і без їх дешевої робочої сили мегаполіс не зміг би вирости і не став би працювати.
