Світлофори не відразу стали такими, якими ми їх звикли бачити. Ще в кінці XIX століття з'явилися досить небезпечні прилади, які вибухали навіть, з-за чого їх швидко заборонили. Але кількість автомобілів зростало з кожним роком, і пристрій, що регулює черговість руху на вулицях великих міст, було просто необхідно. Тому інженери і винахідники продовжили працювати над створенням нових механізмів і на початку минулого століття в США з'явилися світлофори, які були дуже схожі на сучасні.
Так само як і сучасні світлофори, американські варіанти мали червоний сигнал, який забороняє рух, і зелений, який означав дозвіл на проїзд або прохід. Пізніше до них додався жовтий сигнал, і в такому вигляді світлофори стали з'являтися у провідних столицях Європи.
Але не у всіх країнах зелений означав можливість руху. Наприклад, в Японії вирішили замість зеленого використовувати синій колір. У такому вигляді світлофори проіснували в цій країні протягом 5 років. Але після цього від синього довелося відмовитися на користь зеленого. Чому так сталося?
Виявляється, не всі сигнали однаково добре видно на відстані, а ступінь розсіювання залежить від довжини хвилі: чим більше довжина хвилі, тим гірше розсіюється світло, проходячи крізь атмосферу. Так, наприклад, синій колір видно гірше, ніж зелений, так як його довжина хвилі менше, і він швидше розсіюється в повітрі. З цієї причини від нього і було вирішено відмовитися в Японії. А краще всього видно червоний сигнал, адже саме цей колір має найбільшу довжину хвилі, що гарантує максимальну видимість навіть в умовах туману або дощу. Якщо ви звернете увагу на колір сигналів, встановлених на автомобілях, то помітите, що і тут інженери використовують виключно червоні і помаранчеві варіанти, все з тієї ж причини — їх видно найкраще.
