Ми пропонуємо подивитися 35 вражаючих знімків, які мають неймовірну силу і міць. Кожна з цих фотографій стала призовою за версією International Kontinent Photography Awards і була обрана з тисяч зображень, надісланих з 92 країн світу.
Гран-прі. «Брати зі зброї». Уганда.
«Серед полів округу Муконо в Уганді живе Гертруда з чоловіком і сімома дітьми. Гертруда — член організації Katosi Women Trust Development. Це її сини», — розповідає фотограф.
«Суспільство єзидів». Ірак.
«Єзидів переслідують частіше, ніж представників інших релігійних громад. З початком геноциду цього народу в Іраку з боку терористичної організації "Ісламська держава Іраку і Леватана" сотні тисяч єзидів знаходяться в бігах. Тисячі чоловіків і хлопчиків були розстріляні і обезголовлені, а жінки викрадені і продані як сексуальні рабині», — Крістіан Вернер.
«Брати». Норвегія.
«Ці брати завжди жили разом на маленькій фермі в сільській місцевості в Норвегії, поки один з них не помер. Вони ніколи не одружувалися і не мандрували», — Елін Хойланд.
«Ебола». Сьєрра-Леоне.
«З моменту переходу епідемії від кажанів до людини в маленькому гвінейському селі в кінці 2013 року Ебола буяла по всьому узбережжю Західної Африки. Від неї загинуло понад 8 тисяч чоловік, були зведені нанівець десятиліття, витрачені на старанний розвиток, почала виникати ворожнеча і кровопролиття між урядами», — Томмі Тренчард.
«Шахтарі». Індонезія.
«Шахтарі заглиблюються всередину утроби вулкана Кава Іджен у Східній Яві, Індонезія, в пошуках диявольського золота, як завжди називали сірку. Щодня 300 людей піднімаються на висоту 3 км до вулкана, а потім спускаються на 900 м в кратер, де лежать кристали сірки, кидаючи виклик нестерпній спеці, розрідженому повітрю і непроглядній темряві. Сірчисті гази потрапляють в горло, обпалюють легені, викликають сльози. Це важка праця, яка швидко закінчується: середня тривалість життя шахтарів тут не перевищує 50 років. Вони працюють в темряві по 14 годин. За цю роботу вони отримують 5 євро на день», — Лука Каталано Гонзаго.
«Муай Тай». Австралія.
«Я зацікавився єдиноборством Муай Тай в Брісбені в Австралії, коли мені пощастило висвітлювати те, що відбувається за лаштунками і бачити, як багато культурних цінностей приносить боєць в спорт. Це часто відображається в урочистому вбранні, урочистому танці на початку бою і в дусі товариства між противниками відразу після поєдинку», — Метт Палмер.
«Ірландські мандрівники». Ірландія.
«Ірландські мандрівники, також звані "pavees", є традиційно мандрівної етнічною групою. У більшості своїй вони англомовні. Витоки цієї кочової групи невідомі. Існує кілька теорій походження, які складно перевірити через усні традиції цих людей. Перша — вони походять від стародавнього кочового народу; друга — від землевласників, які втратили свої володіння; третя — їх предками були ремісники», — Маттіа Зоппелларо.
«Модні хутра». Польща.
«Хутра глибоко пов'язані з історією. Первісні люди використовували шкури для захисту від холоду, але сьогодні, після тисяч років еволюції і змін середовища існування, наші потреби і образ життя повністю підпорядковані моді. Згідно з оцінками, 90% високоякісної шкіри отримано від племінних тварин і 45% цієї продукції для промисловості поставляється з північної Європи. Ці знімки зроблені в Польщі, де вирощують близько 6 млн норок для ринку високої моди, у той час як в Європі їх кількість досягає 50 млн», — Паоло Маркетті.
«Міські руйнування в Хомсі». Сирія.
«Хомс, третє за величиною місто Сирії, було одним з перших центрів повстання проти президента Башара аль-Асада. Протести почалися навесні 2012 року, і після того, як силовики відкрили вогонь по демонстрантах, деякі жителі Хомса одними з перших взяли в руки зброю. Урядові війська обстріляли і в кінцевому підсумку осада Старе місто. Настрої жителів поступово перейшли від ейфорії до розпачу після того, як озброєний заколот зайшов у глухий кут. Це одне із найбільш вражаючих руйнувань міста, яке за останній час бачив світ. Квартал за кварталом, район за районом, будівлі зруйновані або ж пронизані дірками», — Сергій Пономарьов.
«Російська агресія в Луганську». Україна.
«Коли я приїхав в українське місто Луганськ на початку літа 2014 року, відчуття катастрофи, що насувається, вже витало в повітрі. Конфлікт між сепаратистами і офіційною українською владою переростав у війну. Південний схід України був охоплений повномасштабними військовими діями. Місцеві жителі виживали без води і електрики під щоденними обстрілами. І кожен новий день міг стати для них останнім. Ці люди стали учасниками військового протистояння, самі того не бажаючи. Вони пережили найстрашніші речі: смерть друзів і родичів, руйнування будинків і руйнування тисячі життів людей», — Валерій Мельников.
Природа. Переможці.
Поділіться цим постом зі своїми друзями!
