Пише блогер Ілля Степанов:

Не спиться мені. Лежу і згадую, як одного разу опівночі блукав індійським містом Харідвар. Включив комп і знайшов ці фотки.
Після побаченого мною дійства на набережній, ніяк не міг себе змусити повернутися в готель, хоч вже і був переповнений враженнями. Відчуття того, що все навколо — просто кіно , а я — один з персонажів, не покидало мене. Зупиняти фільм на найцікавішому місці не хотілося.

Барви ночі, її звуки і запахи — те, що завжди манить і тягне, не дає спокою. Може, безсоння — це дар, який ми не завжди можемо гідно оцінити. А якщо говорити про Індію , то ніч — це ще й час, коли нарешті хоч трохи спадає спека, а вулиці звільняються від нескінченних людських мас, що кудись поспішають, тих, що метушаться, кричать.

Віддалившись від головної вулиці, потрапляєш у вузькі провулки з численними сходами, якими носиться дітвора, не зважаючи на пізній час.

Дорослі в цей час вирушають на вечірню молитву. Місць для цього достатньо — сотні маленьких храмів розкидані по всьому місту, зазирни в будь-яке підворіття і побачиш людей, що моляться, почуєш релігійний спів і музику.

Сидить такий ось дядько, підібгавши під себе ноги, і годинами шморгає в мікрофон якісь мантри або співає під нехитру фонограму.

Комусь для спілкування з вищими сферами досить просто берега річки .

Але і про мирське теж не можна забувати. Покупців давно вже немає, але товар на вуличних базарах продавцям доводиться стерегти всю ніч.

Велорикша ще сподівається кого-небудь куди-небудь відвезти.

Продавець морозива теж все ще чекає своїх клієнтів.

Ближче до центральної вулиці відчувається помітне пожвавлення, тут торгові лавки ще нескоро закриються.

В одній з підворіть наткнувся на групу молоді . Хлопці були дуже збуджені, щось голосно кричали, сміялися, один з них розмахував прапором.

Були схожі на футбольних уболівальників, якщо не знати, що в Індії футбол набагато менш популярний, ніж наприклад, лапта.

Явно укуренні і досить неслабо!

Ось таке сусідство ...

Прямо у кромки води сидить в скляному склепі індійська богиня.

Цей «кошмарний сон електрика» часто можна зустріти в найнесподіваніших місцях, проводами і кабелями химерно обплутані всі будівлі.

Сміття на міських вулицях, що зібралось за день, згрібають до купи, і воно стає продуктом харчування для «священних тварин».

Конкуренцію їм складають лише жебраки, у тому числі діти, що вишукують в сміттєвому непотребі, чим би поживитися...

Чого тільки не понавішували в отворах між будівлями — реклама, політичні гасла і транспаранти, прапори та вивіски. Здається, все це має порватися і обрушитися при першому ж пориві вітру, ан ні — висить роками, судячи з вицвілих фарб!

Хто там приліг поспати під балконом і деревом? Ці-то ще знайшли для себе більш або менш затишне містечко...

...а хтось спить прямо на жвавій вулиці! Завжди заздрив такій здатності відключатися від впливу зовнішніх подразників!

Срібні води Гангу забирають з собою змиті за день людські гріхи і хвороби.

Завтра буде новий день і нова партія охочих сповідатися і зцілитися ...

В назві поста — аромати індійської ночі, але як-то про аромати так і ні слова...

Запахи води і пахощів, смаженої та вареної їжі, овочів і фруктів, перемішані з нудотними нотками відходів, сміття і помиїв, запахи пітних людських тіл, гашишу, гарячих мостових і гарячого поліетилену — Парфюмер Зюскінда тут би просто задихнувся !

Сподіваюся, фотографії хоча б частково змогли передати атмосферу тієї ночі...