Пише блогер Станіслав Горбунов:
У автопоїздках по Європі я давно помітив, що в дорозі гарантовано смачно, недорого і без наслідків для здоров'я можна перекусити там, де зупиняються водії фур. Ці хлопці не стануть ризикувати і обідати будуть тільки в перевірених місцях.
Під час своєї подорожі по далекому індонезійському острові Балі ми з дружиною вирішили і тут протестувати подібні заклади громадського харчування для місцевих фуристов (не плутати з туристами!). І, повірте, ми отримали безліч вражень! Погляньте самі!
Звичайно, для правильного тесту потрібно виїхати якнайдалі від туристичних місць і курортних зон. Острів немаленький і поки тут вистачає місця всім — і численним туристам з усіх країн світу, і азіатських гастарбайтерів, і місцевим жителям.
Тут навіть є кілька багатосмугових трас, хоча основна частина острова схожа на безладний мурашник. Саме вздовж одній з головних доріг, десь кілометрів за 50 від столиці острова Денпасар, ми і зупинилися в пошуках громадського харчування для водіїв.
Уздовж дороги тут стояло безліч вантажівок. Було якраз обідній час. Дорога розташовувалася в безпосередній близькості до моря. Прямо уздовж пляжів з чорним, непривабливим для туристів піском стояло безліч невеликих будочек з настилами від дощу. Залишивши свою машину на майданчику, ми попрямували до однієї з них.
Меню тут не було. Все, чим можна було перекусити в цьому імпровізованому кафе, було видно і так. Ми взяли два головних і єдиних страви, навіть не особливо уявляючи, що ми будемо їсти. Розташувалися ми прямо на підлозі на невеликому узвишші під дерев'яним навісом за маленьким пластиковим столиком. Зручно — поїла й відразу можеш поспати!
Загальну убогу обстановку скрашували види на океан і абсолютно порожні пляжі. Романтика!
Нам принесли щось середнє між супом і гарячим з макаронів, м'ясних кульок, зажареного сиру тофу і звареного яйця підозріло чорного кольору. Дивно, але ця вулична куховарство виявилася дуже смачною і ситною. Як раз те що треба для простого робочого людини і неизнеженного мандрівника. Так, і ціна не перевищила півтора долара на двох. Вибір фуристов був вірним!
Втім, зауважу одразу: на Балі у нас жодного разу не було проблем з травленням. Їжа тут здебільшого свіжа і здорова. Причому їли ми в дуже різних місцях.
Мені запам'ятався цей випадковий обід десь на краю світу. Було в ньому щось таке, що зробило цей острів трохи більш зрозумілим і близьким. Звичайно, було і безліч інших обідів і вечерь часом дуже оригінальних локаціях. Згадати хоча б селище Джимбаран, знаменитий своїми рибними ресторанами прямо на березі моря. Туристів тут тьма, а вечерю собі вибираєш прямо з ще живої риби з прозорих ємностей з водою. Теж по-своєму дуже романтична вечеря був.
Але погодьтеся, завжди набагато цікавіше спробувати, що їдять самі прості люди. І якщо вже закине доля на край землі, не відкидайте ідею і там знайти таке непоказне місце. Адже тільки так і можна відчути на собі всі принади мандрів далеких краях...
Фотографії та текст — Історія
