Як відомо, найбільша техногенна катастрофа, що супроводжувалася викидом величезної кількості радіоактивних речовин в атмосферу і прибережні води, сталася 11 березня 2011 року на території Японії. Приводом для неї стало землетрус і слідом за ним цунамі, яке призвело до руйнувань на атомній станції «Фукусіма», несумісним з подальшим функціонуванням. Офіційно станція була закрита в 2013 році.
Представники японської сторони озвучили термін до 40 років. Саме стільки, на думку фахівців-ядерників, знадобиться для приведення цього об'єкта в стабільний стан. А що ж до цього? З моменту катастрофи минуло вже більше 6 років. З'являються перші дані, які допоможуть оцінити екологічні наслідки цієї страшної події.
Рівень радіації на АЕС досі настільки високий, що там не можуть перебувати не тільки люди, але і роботи. Навіть враховуючи високий рівень розвитку Японії у сфері робототехніки, досі не вдалося створити пристрій, який би пропрацював там довгий час. З-за колосального випромінювання всі роботи виходять з ладу через кілька годин, так і не встигнувши пробратися крізь завали на потрібній ділянці. Тобто якихось масштабних робіт з усунення витоків радіоактивного палива на станції не ведеться. У зв'язку з цим, з моменту аварії й до цього часу Фукусіма поставляє в світовий океан близько 300 тонн радіоактивної води щодня. Ця вода містить радіоактивний йод-131, який розпадається майже в самому початку, а також цезій-137, період напіврозпаду якого становить 30 років. Одночасно відбувається втрата ядерного палива, про справжні масштаби якої точно нічого не відомо.
Звичайно, такі колосальні об'єми забрудненої рідини не здатні безслідно розчинитися навіть в самому великому океані планети. Завдяки особливостями циркуляції водних мас в Тихому океані, морські течії відносять радіоактивні забруднення від Фукусіми в бік північного сходу, до берегів Аляски і Каліфорнії. Як відзначають фахівці Тихоокеанського науково-дослідного рибогосподарського центру, станом на початок 2016 року, радіаційний фон в Охотському морі та інших російських рибопромислових зонах знаходиться в межах норми. У той же час ситуація біля берегів Північної Америки, куди заражена вода надходить разом з Північно-Тихоокеанським часом, виглядає не так оптимістично. Біля берегів Західної Канади експерти фіксують зростання рівня радіації на 300%, у зв'язку з чим, тут відбулося скорочення місцевої іхтіофауни на 10%, у тому числі популяції тихоокеанської оселедця. Також спостерігаються повсюдні випадки загибелі риби і морських зірок. А вміст радіоактивних речовин в пробах орегонського тунця зросла в 3 рази. Загальний рівень радіації в Тихому океані на сьогоднішній день в 5-10 разів перевищує такий у часи випробування атомних бомб США.
Навіть цих нечисленних відомостей достатньо, щоб зробити невтішний висновок: по площі впливу Фукусіма вже перевершила Чорнобильську аварію, яка вважалася найстрашнішої в історії планети. На жаль, людство з його рівнем технічного розвитку на даний момент не здатне запобігти наслідки таких масштабних екологічних катастроф.
