Пише блогер Ксенія Чеснокова:
Забавно, що туристи тут в основному європейці. Росіяни їдуть на море, для них там — відпочинок, а тут — розруха і село. Іноземці їдуть в гори, море у них і ближче, і краще є.
Так що більша частина написів англійською. Це дивно, тому що говорять по російськи тут все, англійською — одиниці.
Ушгулі — високогірне село в грузинській Сванетії. Дорогу до нього колись планували привести в порядок, та не встигли. Так і стоїть історична. Вважається, що їздити за нею стоїть виключно на Деликах, найулюбленіших в Грузії машинах (не безпідставно). Втім, все не так жахливо. Однак проїхати її на «пузотерке» шансів не особливо багато. При нас нагору карабкалось щось маленьке і відважне. Honda. Дерся автомобіль наполегливо, але до кінця так і не доповз, скільки його руками ні проштовхували через струмки, калюжі і водопадик. Проте ж повеселився його екіпаж, ймовірно, знатно.
Ми знали, що наш автобус пройде. Але вирішили дати один день водієві розслабитися і сіли в маршрутку. Зовсім не найгірше рішення, шкода тільки фотографувати по дорозі незручно.
Місцева визначна пам'ятка. Усередині робити особливо нічого, зате гарний антураж.
А ось і моє улюблене місце по дорозі. Я навіть вилізла з маршрутки заради кадру. До речі, не звертайте увагу на те, що на табличці написано «Батумі». Маршрутки тут їздять не по табличкам, а за бажанням водія.
Хоча ні, улюблене місце все-таки ось це. Зупинка в придорожньому кафе. Місцеві продають як сувеніри намиті в річках «кристали».
Діти надихнулися і пішли самі добувати сувеніри. Відмінно провели час. Стояли довго, як це годиться в країнах, де немає розкладів, тільки настрою.
Не те, щоб ми були проти. Такий колоритний розслабон — те, чого не вистачає, коли постійно сам за кермом.
Під'їжджаємо.
Тут дуже красиво. Над селом нависають гори і хмари.
Село розповзлося по горбах. І все виглядає як один безкрайній музей під відкритим небом.
Одні і ті ж види хочеться знімати нескінченно. То з корівками, то з телятами, з квіточками.
І неможливо повірити, що всі ці руїни заселені.
Однак це не так. Он там лежать дитячі іграшки.
Сушиться одяг. Тут живуть люди. Незважаючи ні на що. Відсутність доріг, нормального транспорту — та в цілому нормальних умов існування.
Здається, обстановкою перейнялися навіть діти. Втім, вони взагалі добре відчувають себе там, де можна бігати по калюжах і тискати собак.
Собаки! Боже, які в Ушгулі собаки!
Величезні, розумні, терплячі.
Живи я в селі, неодмінно завела б собі таке славне домашнє чудовисько!
Більше всього нагадує Непал. Гестхауси абсолютно непальські.
Taxi-horse (кінь-таксі) в оренду.
Тут потрібно зупинятися на кілька днів в одному з цих страшних, убитих, але таких затишних гестхаусов, де тобі будуть раді як рідного, впевнена. І ходити.
Якщо б ми приїхали на своїй машині, напевно, залишилися б на деньок. А так всі речі в Помсті. Шкода.
Чудові місця.
Фотографії та текст — Джерело
