Гора Рорайма — це дивно загадкове, майже фантастичне місце, розташоване на південно-сході Венесуели. У цьому місці зустрічаються Бразилія, Венесуела і Гайана. Завдяки своїй незвичайній формі, ця гора довгий час була недоступною для дослідників, а саме її існування піддавалося сумнівам.
Рорайма — одна з кількох столових гір, розташованих у цьому регіоні. Такі гори називаються тепуї, по імені індіанського племені, що жив колись у цих краях. Столові гори відрізняються плоскою поверхнею і підносяться над навколишніми територіями на кілька сотень метрів, а то й більше.
Гора Рорайма має абсолютну висоту 2 810 метрів, а площа плато на її вершині — близько 30 квадратних кілометрів. Вона складена з твердого пісковика і є частиною найдавнішого плато, геологічний вік якого близько 2 мільярдів років. Сьогодні це плато зруйновано, а гора Рорайма й ще кілька подібних столових гір є його уцілілими частинами. На плоскій вершині гори є безліч боліт, річок і невеликих озер.
Про існування гори Рорайма було відомо з розповідей індіанців тепуї, що мешкали в цих краях. Але європейцям ніяк не вдавалося виявити її, загубленою в джунглях Амазонії, тому вона довгий час вважалася вигадкою індіанців.
Одним з перших мандрівників, що дійшли до гори Рорайма в 1838 році, був Роберт Шомбургк. А першими європейцями, які досягли вершини гори, стали ботанік Эверард Їм Терен і Гаррі Перкінс. Це сталося в грудні 1884 року. Для ботаніків гора стала справжнім скарбом. Справа в тому, що на ізольованій території столової гори мешкає безліч унікальних рослин і тварин, які тривалий час знаходилися без будь-яких контактів із зовнішнім світом. Тут досить багато ендемічних видів, що зустрічаються на Рорайме і сусідніх столових горах. А два виду рослини зустрічаються тільки на горі Рорайма і не ростуть більше ніде в світі.
На вершині Рорайми та її схилах росте 26 видів орхідей, а також велика різноманітність комахоїдних рослин, серед яких можна назвати гелимамфору никнуть хвороб рораймскую. Ці види отримали тут таке широке поширення із-за бідності місцевих заболочених ґрунтів. Постійні дощі вимивають поживні речовини з ґрунту, тому спосіб видобутку мінеральних речовин з комах дуже популярний серед місцевих рослин. Незважаючи на навколишні тропічні ландшафти, на самій горі дерева зустрічаються вкрай рідко. А ті деякі види, що тут перебувають, мають чахлий і пригнічений вигляд.
Тваринний світ гори Рорайма також вельми специфічний. Він не відрізняється біорізноманіттям: позначається ізольованість гори від навколишніх ландшафтів і мізерність рослинного світу. Але тут мешкають миші, амфібії, ящірки, водосвинки (капібари), носухи і кілька видів птахів. Цікаво, що багато комахи і тварини гори Рорайма пофарбовані в чорний колір. Фауна цієї столової гори також відрізняється високим ступенем ендемізму. Наприклад, тут мешкає реліктова амфібія ореофринелла Квелча чорного кольору, яка не вміє плавати і стрибати.
В цьому тропічному регіоні підвищена хмарність, та гора Рорайма часто оповита густими хмарами туман. Стікають по її стрімких схилах струмки доповнюють загадковий образ, а її фото служать джерелом натхнення для фантастів.
Знаменитий письменник Артур Конан Дойл створив свій роман «Загублений світ» під враженням розповідей про Рорайме. Його знайомий полковник Фоссет здійснив експедицію в район столових гір і розповів письменникові про дивовижному світі, де були виявлені невідомі науці рослини і тварини.
На закінчення хочеться додати, що Рорайма — найбільш доступна, а отже, вивчена столова гора цього регіону. Тому столові гори Венесуели можуть подарувати світу ще не один вид нових рослин і тварин.
