Серед антилоп знайдеться чимало цікавих створінь. У одних неймовірної краси спіралеподібні рогу, хто володіє незвичайним смугастим забарвленням, ну а є і такі, які виглядають так, ніби потрапили на Землю з іншої планети. Це геренуки — незвичайні антилопи, які мешкають в саванах на території Африки.
Геренуки належать до родини порожнисторогі загону парнокопитних. Роги у представників цього виду є лише у самців. Відмінною рисою геренуков є дуже довга і тонка шия, з-за якої цей вид отримав другу назву — жирафовая газель. Схожість з жирафами спостерігається не тільки в зовнішності, але і в способі харчування. Будучи мешканцем посушливих саван Ефіопії, Сомалі та півночі Танзанії, геренуки змушені витрачати багато сил і часу на видобуток прожитку. При цьому їх основною їжею є гілки чагарників, до яких необхідно тягнутися. Довга шия багато в чому дозволяє вирішити цю проблему. Але крім шиї геренуки мають в запасі приголомшливу здатність вставати на задні ноги. Такі акробатичні трюки вони здійснюють завдяки специфічній будові кульшових суглобів, чого позбавлені всі інші види антилоп. Геренуки здатні тривалий час утримувати рівновагу, спираючись передніми ногами на чагарник і поїдаючи зелений корм, поки на гілці не закінчаться листя. Тому там, де пасуться геренуки, часто можна побачити ось таку картину.
Оскільки рослини в саванах і напівпустелях часто мають колючки і сухі гілки жорсткі, геренукам довелося пристосувати свій організм під таке специфічне харчування. Так само як і жирафи, ці антилопи мають жорсткий мова та малочутливі губи, яким не страшні шпильки акацій.
Геренуки — це не стадні антилопи, їх скоріше можна назвати індивідуалістами. Невеликі групи утворюють лише самки з маленькими дитинчатами, а от самці завжди тримаються поодинці, ревно оберігаючи свою територію.
У давнину геренуки мешкали набагато північніше свого сучасного ареалу і зустрічалися на території Стародавнього Єгипту, про що свідчать виявлені археологами зображення цієї тварини. Але в наші дні геренуки збереглися лише на території Ефіопії, Сомалі та в деяких районах Танзанії, а їх загальна кількість не перевищує 70 000 особин. Популяція в Сомалі викликає у зоологів менші побоювання, так як, згідно з місцевими традиціями, полювати на геренуков не можна.
