Велика частина людської історії, що творилася у темряві. Вулиці висвітлили тільки в XIX столітті, так що вся діяльність, якій потрібен хороший світло, відбувалася вдень: люди читали, шили, писали до настання сутінків. Але ні, це не означає, що з заходом сонця всі лягали спати: наприклад, в Лондоні XVIII століття до пізньої ночі працювали магазини, власники в них запалювали свічки.
Але звичайно, пересуватися по місту було складніше. В темряві приховувалося багато небезпек: злодії і злочинці бродили по вулицях, чекаючи своїх жертв. Та й взагалі була велика ймовірність просто впасти в канаву. У Лондоні, наприклад, були популярні послуги линкбоев (linkboy): це люди, які несли попереду палаючий смолоскип, освітлюючи шлях. Проте і з ними було не дуже спокійно, адже іноді линкбои могли завести своїх попутників у темний провулок, де чекали зловмисники. Тому багато хто боявся нічних прогулянок.
Але в кінці XVIII століття все змінилося: тоді з'явилися перші газові лампи. Спочатку вони стали висвітлювати будівлі, а потім і вулиці. Газ зробив світ набагато краще: тепер можна було не лягати спати, а шити, писати або читати до глибокої ночі.
Лондон став одним з перших міст, де запали газові ліхтарі. Вперше це сталося в 1807 році: подію приурочили до дня народження Георга III. І ось у наступні тридцять років у столиці Британії запалено тисячі ламп, з'явилися вони і на інших вулицях великих міст Європи. А деякі з них горять і сьогодні.
Так, на вулицях Берліна працює близько 30 тисяч газових ламп. Це величезна кількість: у всьому світі їх залишилося не більше 60 тисяч. З кожним роком їх стає все менше: електрика дешевше і менш шкідливо для навколишнього середовища. Але все-таки багато ліхтарі намагаються зберегти заради історії та культурного значення.
Так, у Лондоні працює близько півтори тисячі ламп, в основному, звичайно, в історичній частині міста, наприклад на території Букінгемського палацу і Трафальгарській площі. Побачити останні вуличні лампи на газу можна в США: у Новому Орлеані, Чарльстоні і Бостоні вони усе ще висвітлюють старі райони. Є традиційні лампи і в Празі: правда, їх тут встановили повторно. Спочатку від них всіх позбулися в 1985 році, але на початку XXI століття вирішили відновити.
Звичайно, зараз вони автоматизовані. А в XIX столітті газові ліхтарі запалювали спеціально навчені люди: вони ходили від стовпа до стовпа, тримаючи в руках довгу палицю з палаючим гнотом. Вранці ліхтарники виходили знову, щоб загасити вогонь. Вони існують і сьогодні, але їх завдання полягає в тому, щоб перевіряти, наскільки добре працюють ліхтарі. Все ж людей цієї вмираючої професії можна побачити в польському Вроцлаві: тут досі з настанням сутінок виходить ліхтарник, який освітлює вулиці вручну.
