Всі тварини розвивають свої фізичні якості за двома сценаріями: вчаться або добре тікати від ворога, або давати відсіч. З цього виникло припущення, що один навик може зашкодити іншому. Тобто, якщо ти сильний і небезпечний, то бігаєш не дуже швидко, але якщо швидкість — твій єдиний порятунок, значить, ти місцевий Усейн Болт. Причому подібні відмінності можуть зустрічатися навіть в межах одного виду.
Боєць або бігун
Наприклад, вважається, що більш сильне і збите тіло, а значить і більша щільність, обмежують пересування, у той час як сухорлявий сусід з довгими ногами швидше зможе подолати великі відстані, економлячи сили. Саме тут і настає конфлікт інтересів: чим більше самець за розмірами, тим більшим успіхом він користується, але для економії життєвої енергії, від якої залежить виживання, більше підходить невелике тіло. Тут тварині треба вирішити, на який гурток записатися на біг або на боротьбу. Як це відбувається?
Вчені вирішили випробувати цей механізм на будинкових мишей. З одного боку, самці цього виду жорстко борються один з одним за свою територію, з іншого, вони вміють швидко маневрувати і пригинатися в бік, а для пошуку їжі їм доводиться долати великі відстані.
Бійцівський клуб
Експеримент проводили над трьома популяціями диких будинкових мишей (по 10 самців і 16 самок). Їх помістили в загальний вольєр площею 30 квадратних метрів, що приблизно відповідає площі природного ареалу існування таких груп. До тварин прикріпили чіпи і через вісім тижнів перевірили, які самці краще контролювали територію щонайменше з двома самками. До і після експерименту мишей також поставили на бігові доріжки, щоб порівняти масу тіла зі швидкістю споживання кисню.
З'ясувалося, що протягом трьох тижнів контролювати територію змогли 11 самців 30. Споживання кисню в них було вище, при цьому вага слабо відрізнявся між підгрупами і не впливав на соціальний статус. Чемпіони в утриманні території також не поступалися іншим самцям у швидкості бігу, але програвали витривалості.
За матеріалами Naced Silence
