Мільйони людей на планеті відчувають щоденний брак чистої питної води. Найчастіше це відбувається в пустельних районах, де нестача опадів і відсутність поверхневих джерел водопостачання призводить до соціальних проблем. Старі свердловини пересихають або замулюються, а буріння нових вимагає дорогих робіт з геологорозвідки та облаштування. Купівля та доставка питної води із сусідніх районів, як правило, дуже дорога і не по кишені місцевим жителям. Люди змушені кидати свої домівки і переселятися в інші райони. Тому фахівці з різних країн шукають шляхи вирішення цієї проблеми доступним і безпечним способом.
«Ловці туману» — так назвали інженери своє дітище. Такий потрібний і разом з тим простий винахід засновано на принципі конденсації. Ідею цієї установки люди запозичили у природи. Вчені помітили, що хвоя смерек і секвой, що ростуть у високогірних посушливих районах, конденсує на своїй поверхні вологу з навколишнього повітря. Краплі повисають на хвоїнах, а потім стікають на землю, зволожуючи сухий грунт. За такою ж схемою працюють і «ловці туманів». Тонка сітка збирає вологу, яка стікає у спеціальні резервуари, закріплені в основі конструкції. За необхідністю вода надходить по трубах вниз, де розташовані населені пункти.
Технологія отримання води з туману розроблялася ще в 70-80-х роках минулого століття. Але поширення отримала тільки в останнє десятиліття. Сьогодні «ловці туману» розміщені в багатьох посушливих районах планети. Вони забезпечують людей водою у високогірних регіонах Анд, на заході Сахари і в Південній Африці. Одна з найбільших установок знаходиться в Марокко. Тут на висоті 1200 метрів «ловці туманів» збирають в день близько 6 000 літрів води. Цього вистачає для забезпечення 500 осіб, які проживають у навколишніх селах. Але як можливо добути з пустельного повітря стільки вологи? Справа в тому, що ці установки розташовані на шляху руху вологого океанічного повітря. Цей район Марокко знаходиться недалеко від узбережжя Атлантики. Повітряні маси, що формуються над океаном, насичені вологою і, потрапляючи на сушу, утворюють туман, краплі якого і вловлює рятівна установка. У пустелі Атакама в Чилі також багато подібних пристроїв. Це найсухіше місце на Землі, але і тут живуть люди. І всі вони потребують води для пиття, господарських потреб та поливу рослин. У столиці Перу — місто Ліму — воду доставляють з високогірних озер, тому що на цій території дощів майже не буває. Але жителі столичного передмістя, будинки яких не підключені до центральної системи водопостачання, відчувають великі труднощі через дуже дорогу привізну воду. Встановлені недавно в цих районах «ловці туману» істотно поліпшили якість життя людей.
Технологію продовжують удосконалювати, інженери працюють над створенням моделей, більш стійких до вітрового навантаження. І поки «ловці туману» крапля за краплею збирають дорогоцінну вологу, життя людей в цих пустельних регіонах буде трішки легше.
