Коли споглядаєш гладь Сарезського озера (Памір), здається, що йому тисячі років і воно було тут завжди. Але це оманливе враження. Насправді, це величезне озеро протяжністю 70 кілометрів дуже молодий, йому трохи більше 100 років. Воно виникло в результаті масштабної природної катастрофи, але й сама є джерелом колосальної небезпеки для населення цього регіону Центральної Азії.
Сарезське озеро — перлина Паміру, розташована на території Таджикистану. Це великий водойма відноситься до озер подпрудного типу, тобто причиною його появи став обвал гірських порід, які перекрили вузьку долину річки Бартанг (Мургаб), утворивши природну дамбу. Це подія, яка сталася в 1911 році, отримало назву Усойский завал. Вчені припускають, що причиною цього явища було потужний землетрус.
Масштаби Усойского завалу просто вражають уяву. Природна дамба з уламків гірських порід має висоту 567 метрів і ширину більше 3 кілометрів. Це найбільший обвал гірських порід на планеті з усіх зафіксованих в період існування людства. Виник завал перегородив шлях річці, і утворилася чаша майбутнього озера стала повільно наповнюватися водою. Протягом 3-х років з моменту утворення завалу дослідники не помічали протікання в дамбі, але в 1914 році було виявлено, що крізь Усойский завал просочуються джерела. Глибина водойми нового до того моменту перевищувала 270 метрів. Через 7 років після утворення природної дамби глибина Сарезського озера склала вже 477 метрів, і воно заповнило своїми водами долину річки протягом 75 кілометрів від місця Усойского завалу.
Сьогодні Сарезське озеро має максимальну глибину 505 метрів. Довжина озера в залежності від кількості опадів і наповнюваності змінюється від 65 до 75 кілометрів. Настільки грандіозні розміри водойми таять в собі не менші за масштабами загрози.
Справа в тому, що, згідно з проведеними в долині Бартанга досліджень, Усойский завал далеко не перший. На цій річці і раніше виникали обвали і дамби, які приводили до утворення подпрудних озер. Геологи виявили сліди принаймні 9 подібних водойм в долині Бартанга, які існували тут у четвертинному періоді. Але що з ними стало? Причиною їх зникнення, швидше за все, послужили або землетруси, які в горах Паміру трапляються досить часто, або рясні опади, які розмивали дамби.
Дослідники побоюються, що і Сарезське озеро може спіткати та ж доля. Незважаючи на те, що за минулі роки природна дамба дала усадку 60 метрів і істотно ущільнилася, складно уявити, як вона поведеться в умовах сильного землетрусу і витримає натиск збільшеного об'єму води у випадку аномально великої кількості опадів. При площі 80 кв. км озеро містить у собі близько 17 куб. км. води, які в результаті прориву кинуться в нижню частину долини, змиваючи все на своєму шляху. Крім того, існує й інша небезпека: обвал в акваторії озера. Ще в 60-х роках минулого століття на узбережжі Сарезського озера був зафіксований ділянку з підвищеним ризиком зсуву. Навіть незначне землетрус може спровокувати зсув, і тоді з озера буде витіснений значний обсяг води, який, перелившись через природну дамбу, також кинеться вниз за течією річки. Подібний селевий потік менш небезпечний, ніж прорив самої дамби, але також не обіцяє нічого хорошого жителям поселень в долині Бартанга. У разі можливого спуску озера постраждалої виявиться не тільки територія Таджикистану, але і сусідніх Киргизії, Узбекистану і Казахстану. Справа в тому, що Бартанг впадає в річку Пяндж, яка в свою чергу є притокою Амудар'ї. У випадку катастрофи її масштаби будуть такі, що хвиля докотиться і до Амудар'ї, і до Аральського моря.
З урахуванням всієї серйозності ситуації, ще в 70-х роках минулого століття розроблявся проект будівництва гідроелектростанції в місці розташування Усойского завалу. В результаті будівництва ГЕС рівень в озері повинен був знизитися на 100 метрів, що мінімізувало б загрозу прориву. Але зважаючи технічних і матеріальних труднощів проект так і не був реалізований, і питання про безпеку населення нижче за течією річки Бартанг залишається відкритим. У 2006 році на кошти міжнародних інвесторів в регіоні була облаштована система екстреного сповіщення, що в разі катастрофи попередить населення про загрозу, але питання безпеки Сарезського озера досі залишається невирішеним.
