Лінгвістам добре відомо, наскільки складно буває перекладати з однієї мови на іншу. Особливо, коли мова йде про якомусь дуже стародавній мові. Ймовірність допущення неточності або спотворення факту досить велика. Подібна ситуація сталася зі знаменитим «скринькою Пандори», який насправді виявився зовсім іншим предметом, а вчені помітили це лише через півтисячі років.
Як свідчить грецька міфологія, унікальний артефакт дістався Пандорі в якості приданого з суворим наказом ні при яких умовах його ніколи не відкривати. Однак цікава дівчина не змогла втриматися і вирішила заглянути всередину хоча б одним оком. Варто було їй відкрити подарунок, як на світ кинулися всі біди і вади цього світу. Злякавшись, вона відпустила кришку, і та знову закрила посудину, але, як виявилося, було занадто пізно. По-перше, все зло виявилося зовні, а по-друге, усередині сховища, на самому дні залишилася замкнені надія.
Для позначення посудини в оригінальній версії міфу давньогрецький письменник Гесіод вжив слово пифос (грец. pithos), що означає великий глиняний глек, в якому раніше зберігали різні продукти, а також застосовували для поховань. Однак коли в 16 столітті поему переводили на латинський, то людина, цим займався, подумав, що автор помилився і насправді мав на увазі слово рухіѕ, яке якраз і перекладається з грецької як «ящик». Таким чином з-за однієї помилки перекладача знаменитий пифос Пандори сотні років всі вважали ящиком.
Але яким же чином нещасливий артефакт потрапив в руки Пандори? За легендою, дівчина стала знаряддям помсти всім людям і Прометею, вкрали божественний вогонь і подарував його простим смертним. Саме розгнівані боги створили красуню Пандору, яка стала дружиною Эпиметея (молодшого брата Прометея), і вони ж згодом підсунули їй посудину з усіма бідами і хворобами, таким чином жорстоко покаравши людей за скоєне.
