В цій частині Тихого океану на багато миль навколо немає жодного острова, і люди тут ніколи не бувають. Тут не літають авіалайнери, заборонено плавати морським судам, і лише мешканці морських глибин є німими свідками колишньої величі. Це кладовищі космічних кораблів, або точка Немо.
Космічні та наукові дослідження, робота навігаційних приладів, забезпечення зв'язку і прогнозування погоди здійснюється за рахунок постійної присутності літальних апаратів на навколоземній орбіті. Це космічні станції і штучні супутники Землі, які належать провідним космічних держав планети. Але всі технічні засоби мають обмежений термін служби, по закінченні якого вони переходять в розряд космічного сміття.
І ось тут постає питання про утилізації відпрацьованої техніки. Для того, щоб позбавитися від всього космічного сміття, який обертається на орбіті, довелося б витратити величезну суму грошей. До того ж з технічної точки зору це не завжди буває можливо. Але великі об'єкти, такі як відпрацьовані космічні станції, доводиться організовано прибирати з орбіти. По-перше, вони представляють загрозу для інших космічних апаратів, а по-друге, вони можуть впасти на Землю, у разі сходження з орбіти.
Більша частина метеоритів, які досягають нашої планети, згоряє в щільних шарах атмосфери. З-за високої швидкості і аеродинамічного опору, які виникають при контакті з атмосферою, відбувається нагрівання і загоряння всього, що наближається до Землі. Це стосується і технічних пристроїв, що відпрацював свій термін. Але якщо невеликі і легкі в конструкційному плані супутники згорають у щільних шарах атмосфери без залишку, то великі об'єкти з тугоплавкими елементами згорають не повністю і досягають Землі.
Як раз для подібної техніки і було вирішено створити кладовищі космічних кораблів — спеціальне місце, куди б приземлялися залишки космічного сміття. Їм користуються всі космічні держави, які зводять з орбіти свої літальні апарати. Знаходиться це місце в південній частині Тихого океану, а до найближчого ділянки суші — атолу Дюси — майже 2700 кілометрів. Приблизно на такій же відстані знаходиться і острів Пасхи, який розташований на схід від кладовища космічних кораблів. Цікаво, що найближчим населене місце — це Міжнародна космічна станція, яка знаходиться на висоті «всього» 400 км.
Звичайно, тут немає ні однієї станції або супутника, який затонув у незмінному вигляді, це завжди сильно обгорілі останки конструкцій. Тут знайшли свій останній притулок російська станція «Мир», затоплена в 2001 році, понад 140 вантажних кораблів «Прогрес», а також вантажні кораблі, що належали Японії та Європейському космічному агентству. В цілому тут, на глибині близько 4-х кілометрів, лежать останки понад 260 космічних апаратів, які підлягали утилізації. Тут же планують затопити та нині діючу Міжнародну космічну станцію, термін експлуатації якої підійде до кінця в 2028 році.
Примітно, що під час зведення з орбіти відпрацювала станції «Мир» жителям Австралії, Японії і островів Фіджі було рекомендовано перебувати в укриттях. І така передбачливість зовсім не випадкова: за всю історію функціонування цього полігону космічних відходів було два випадки, коли зведення з орбіти літальних апаратів пройшло в аварійному режимі. У 1979 році в Австралії приземлилися останки американської космічної станції «Скайлеб», а в 1991 році деякі частини радянської «Салют-7» впали в Аргентині.
На думку фахівців, місце для кладовища космічних кораблів вибрано найбільш оптимально з точки зору впливу на екологію океану. У цьому місці сходяться течії південній частині Тихого океану, утворюючи вир у товщі води і одне з сміттєвих плям на поверхні. З цієї причини тут мало водних мешканців, а хімічне забруднення має компактне поширення.
Матеріал є авторським, при копіюванні посилання на статтю або сайт mapme.club обов'язкова
