У 1969 році на кілька місяців Ніагарський водоспад різко змінився: його американська частина перетворилася в тонку цівку води. Вперше за 12 тисяч років водоспад зупинився.
Боротьба з ерозією
Ніагарський водоспад за всю історію свого існування щорічно відступав приблизно на один метр. Таким чином, за своє довге життя Ніагара змістилася на південь на 12 кілометрів. США і Канада неодноразово робили різні спроби, щоб якось уповільнити процес зсуву.
Спочатку ерозія була сповільнена будівництвом гідроелектростанцій: воду з річки направили до канадським та американським ГЕС. Також будували підводні греблі і укоси на вершині водоспаду, щоб стримати найбільш руйнівні потоки. Але найсерйозніші роботи були зроблені в 1969 році. Тоді, в літній червневий день, Ніагару пустили по іншому руслу, і Американський водоспад зник на кілька місяців.
Поки інженери споруджували земляну дамбу і кам'яний укіс, сотні туристів приїжджали на Ніагару, щоб побачити цей історичний момент. На кам'янистому дні водоспаду вони збирали монети, які кинули у воду десятиліття тому.
«Відключення води» тривало майже півроку: у листопаді тимчасову дамбу зруйнували, і вода знову кинулася в колишнє русло. Завдяки цій копіткій роботі ерозію вдалося суттєво уповільнити: тепер щорічно водоспад відступає не більш ніж на 30 сантиметрів. Можливо, коли-небудь ще раз потрібно осушити Ніагару, так як вище за течією річки є пороги, відступ до них може знову прискорити ерозію.
