В Іспанії, в околицях Мадрида, розташований невелике містечко Мехорада-дель-Кампо. Саме тут ось уже понад 50 років трудиться над будівництвом величезного собору Хусто Гальєго Мартінес.

Ця історія почалася 55 років тому, коли іспанець, ще будучи молодим, захворів на туберкульоз. На піку загострення захворювання він поклявся Богоматері побудувати в її честь прекрасний собор, якщо вона допоможе йому видужати і вижити.

І ось зараз дону Хусто вже 90 років, а його будівництво все ще в самому розпалі.

Народився Хусто в Сории в 1925 році. З початком громадянської війни йому довелося покинути своє рідне місто, а в 20 років він вирішив стати послушником у цистерцианском монастирі Санта-Марія-де-Уерта. Втім, прийняти обітницю йому так і не вдалося — завадила хвороба.

Не віриться, що настільки колосальна споруда можна звести в поодинці. Але тим не менше на землі, залишеної йому матір'ю, Хусто Гальєго Мартінес взявся за роботу.

Створений ним об'єкт займає понад 4700 квадратних метрів, а висота двох веж собору сягає 60 метрів. Спочатку місцеві вважали його божевільним, адже чоловік не мав ні відповідного освіти, ні будівельних навичок, навіть креслень у нього не було.

Будинок, в якому він жив, довелося здати в оренду, а самому переїхати на будівництво.

Кожен день дон Хусто прокидається о 3.30 ранку й до самого заходу працює над будівництвом: стукає молотком, робить кладку, заливаємо бетон або в'яже арматуру. Місцеві будівельні компанії та приватні особи надають йому вторинні матеріали, але часто чоловікові доводиться використовувати звичайні підручні матеріали. Так, наприклад, в якості форм для зведення несучих колон він застосовував порожні бочки з-під бензину, а для тонких декоративних відмінно підійшли банки з-під какао.

У літнього іспанця немає чіткого плану будівництва, все знаходиться в його голові і в залежності від натхнення і наявних можливостей часом змінюється.

Дозволу на будівництво він не отримував, рівно як і благословення від католицької церкви. З часом засоби масової інформації рознесли звістку про його дивовижне соборі, і в містечко стали приїжджати туристи. Ніякої плати за вхід він з них не бере, радіючи лише добровільним пожертвам.

У 2009 році Хусто Гальєго Мартінесу був присвячений документальний фільм, в якому він розповідає про те, що чоловік здатний на великі подвиги, якщо у нього є чітка мета і сильне прагнення її досягти.

Часом на допомогу старим дону Хусто приходять племінники, друзі чи просто місцеві умільці, натхненні його непохитним завзятістю. Незважаючи на свій похилий вік, він бадьоро лазить по лісах і тягає на дах будівельні матеріали.