Пише блогер Володимир Кезлинг:
Моя коротка поїздка по грецьких островах поступово підходила до кінця. Позаду були три насичених дні, протягом яких я познайомився з Миконосом і Санторіні. Останні два дні я присвятив поїздці по Криту.
Спіналонга — венеціанське назва невеликого безлюдного острова, розташованого в східній частині Криту недалеко від грецької села Плака. З 1957 року острів офіційно носить антична назва Калідон, хоча всі за звичкою все одно називають його Спиналонгой. Поруч з ним розташований однойменний півострів.
Сьогодні півострів відділений від Криту невеликий бухтою. В античні часи на її місці була суша — тут розташовувався великий місто-порт Олус, який пішов під воду після землетрусу в II столітті нашої ери. Сьогодні поруч з цим місцем існує село Елунда. Щоб було простіше розібратися що до чого — прикладаю карту.
В середні століття ці землі пустували. Виною тому були постійні набіги піратів.
На початку XIII століття Крит, який тоді називався королівством Кандія, увійшов до складу Венеціанської республіки. На півострові Спіналонга стали добувати сіль, після чого почалося поступове відродження регіону.
Порт Олус був відновлений.
Назва Спіналонга — венеціанське. У перекладі з італійського воно означає «довгий шип».
Венеціанський картограф Вінченцо Коронелли стверджував, що Спіналонга не завжди був островом. Згідно його теорії, в 1526 році венеціанці вирішили перетворити північний край півострова Спіналонга у острів, на якому планувалося збудувати неприступну фортецю, що захищала прохід до Олусу.
До початку будівництва на вершині скелі знаходилися руїни древнього акрополя, які і були використані в якості фундаменту. Фортеця була введена в дію в 1586 році.
До цього моменту Кіпр, який так само як і Кріт знаходився в XVI столітті під владою венеціанців, був захоплений військами Османської імперії. Було ясно, що незабаром вони доберуться і до Криту, тому до будівництва підійшли максимально серйозно.
Фортеця складалася з двох частин: кріпосної стіни, що оточувала острів по периметру вздовж узбережжя, і цитаделі, влаштованої на вершині скелі посеред острова. Спіналонга була захищена 35 гарматами і вважалася однією з найбільш неприступних фортець на Середземному морі.
У 1669 році Крит було захоплено Османською імперією, однак Спіналонга зберігала свою незалежність ще понад 35 років — до 1715 року. Після здачі фортеці туркам останні збудували всередині своє село. До кінця XIX століття в ньому проживало понад 1100 чоловік.
В 1898 році Крит вийшов зі складу Османської імперії, а в 1913 році увійшов до складу Греції. Велика частина турецького населення бігла.
В 1903 році острів був перетворений в колонію для прокажених. Ліки від цієї хвороби тоді ще не існувало, тому все, підхопили заразу, вважалися невиліковними. Спіналонга ж являв собою ідеальне рішення для ізоляції хворих і для спокою здорового населення Криту — острів розташовувався недалеко від берега, що спрощувало перевезення хворих і продуктів. Більш того, на Спиналонге залишалось багато пустих хат, кинутих кілька років тому бігли турками.
Згідно з легендою, після набуття Критом незалежності турки не хотіли покидати Спиналонгу, і саме з цієї причини на острів були відправлені перші прокажені, змусили жителів утікати.
Перші хворі на лепру прибули на острів в 1904 році, а до 1913 році їх налічувалося вже близько 1000. Спочатку їх привозили тільки з Криту. Потім — з материкової Греції. Нарешті, до 1915 році Спіналонга стає одним з найбільших міжнародних лепрозоріїв.
Вхід на територію фортеці здійснювався через вигнутий тунель. У часи лепрозорію він називався воротами Данте — як і у пеклі, у які потрапили сюди не було надії повернутися коли-небудь назад. Для всіх прибулих Спіналонга ставав останнім притулком.
Спочатку умови життя на острові були жахливими — Спіналонга представляв собою нескінченні нетрі, загрузли в злиднях і убожестве. Справжнє кладовище з відстрочкою — без найменшої організації, без ліків, без надії...
Хворі на Спиналонге отримували невелику щомісячну допомогу, але його частіше всього не вистачало навіть на їжу, не кажучи вже про якісь ліки. При цьому острів був практично повністю відрізаний від цивілізації — всі речі стерилізувалися, вода і продукти харчування доставлялися виключно на човнах.
Але, незважаючи на всі жахи, жителі острова змогли незабаром розвинути самоорганізоване суспільство зі своїми правилами і цінностями. На острові навіть стали укладатися шлюби, хоча це було заборонено законом. Хоча, якщо в шлюбі народжувалися здорові діти, їх в терміновому порядку вивозили на Крит.
згодом на острові стали з'являтися кафе і магазини, була побудована церква. На Спиналонгу з Криту приїхав здоровий священик, який прожив на острові багато років. Жителі найближчого села стали влаштовувати біля фортечних воріт імпровізований базар, де можна було купити продукти і передати листа на велику землю. Життя стало налагоджуватися.
В 1930-х роках почалося будівництво нових будинків, а в 1939 році була зведена окружна дорога по периметру острова. Для цього частина фортечних споруд була підірвана.
В середині XX століття було відкрито ліки від прокази. До цього часу на Спиналонге було відремонтовано більшість будинків, з'явився театр і кінотеатр — життя лепрозорію стала віддалено нагадувати життя за його межами.
Останні хворі покинули острів у 1957 році, з тих пір Спіналонга нежилий.
до Речі, жителі Криту вірять, що на острові водяться привиди — неупокоившиеся душі загиблих. Кажуть, що ночами на острові чути голоси і дзвін.
Фотографії і текст — Джерело
