Прогресивне людство все більше перетворює поверхню нашої планети. Великі міста, промислові центри, кар'єри від розробки корисних копалин, мости, дороги та полігони відходів — все це давно є невід'ємною частиною земного ландшафту. Але от до «окультурення» просторів Світового океану люди дісталися порівняно недавно. Ера пластику, що прийшла слідом за дешевою нафтою, породила таку проблему, як плавучі острови відходів людської життєдіяльності в океанах Землі.
Гігантські скупчення побутового сміття на поверхні океану на 80% складаються з пластика. Він потрапляє туди з вітром і течією річок, які виносять з суші все, що люди полінувалися прибрати за собою. А це, як з'ясувалося, зовсім не мало. Океанічні течії і вітри утворюють вихори, які збирають сміття у великі по площі плаваючі звалища. На сьогоднішній день в океані налічується 6 подібних сміттєвих островів, по 3 в кожній півкулі.
Крім естетичної складової і фізичної небезпеки для птахів і тварин, які можуть заплутатися або поранитися у островах сміття, таке велике зміст пластика у водах океану має й інші наслідки. Справа в тому, що при розкладанні під впливом сонячного світла з пластику виділяються барвники та хімікати, які потрапляють у воду. Ці токсини проникають в організми морських мешканців з їжею, а далі по харчовому ланцюжку вони доходять і до людини. Наявність пластику в організмах людей вже є доведеним фактом.
Враховуючи все вищесказане, люди не на жарт стурбовані зростаючими островами сміття в океані. Але, якщо у випадку з відходами на суші кожна звалище територіально розташована в межах конкретної держави, то океанічний сміття виявився одночасно і нічиїм і загальним. Світове співтовариство періодично піднімає це питання, але бажаючих взяти участь в матеріальній стороні справи знаходиться поки не багато.
Одним з ініціаторів очищення океану від пластику став голландський студент Боян Слат. Він є засновником і головним виконавчим директором The Ocean Cleanup, організації, яка займається створенням системи для безпечного видалення пластмасових відходів з океану. Спеціальна конструкція являє собою пастку для пластмаси та іншого сміття, що плаває на поверхні води і збирає з допомогою конвеєра сміття. Одну таку установку розгорнули біля берегів Японії ще на початку 2016 року, де вона успішно працює в стадії тестування.
Нещодавно свою лепту у вирішення цієї проблеми внесли британські конструктори. Вони розробили пастку під назвою Seabin, яка сконструйована як велике відро з дірками. Різниця тиску при зануренні змушує рідина з плаваючими в ній сміттям протікати через пастку — умовно чиста вода йде, бруд залишається. Кожен блок може збирати до 1,5 кг відходів на добу і накопичувати в собі до 12 кг, якщо залишити його працювати надовго. Джерелом енергії для роботи пастки служить хвилювання моря. Понтон з десятками пасток працює в затоці поблизу англійського міста Портсмут, повільно і акуратно очищаючи його від сміття. В кошик потрапляє не лише всюдисущий пластик, але і взагалі все, що плаває, включаючи масляні плями. Для дрібних морських тварин, як вважають інженери, пастка не представляє небезпеки з-за низької швидкості прокачування води. Крім Портсмута, подібні очисні установки будуть функціонувати в портах фінської Гельсінкі і Адріано в Іспанії.
Але, як і при вирішенні багатьох інших проблем, легше запобігти утворенню океанічного сміття, ніж згодом очистити гігантські простори Світового океану від пластику. Це дуже складно з матеріальної точки зору, так і обсяги накопиченого сміття такі, що частина його розкладеться до того, як «диво-системи» з очищення доберуться до нього. Тому людству коштувати переглянути своє ставлення до безмежного виробництва і використання пластику. Те, що дешево, красиво і зручно для людей, що не завжди йде на благо нашій планеті.
