Вода у всіх океанах і морях нашої планети містить розчинені мінеральні речовини. Тому, на відміну від прісних джерел, вона абсолютно непридатна для пиття, що створювало чимало незручностей мореплавцям минулих епох. Доводилося везти з собою крім продуктів і корисного вантажу ще й запаси прісної води. Звідки ж в океані такі колосальні запаси солі?
Перше наукове пояснення появи солі в морській воді було дано Едмундом Галлеем в 1715 році. Атмосферні опади, на думку Галлея, розчиняли солі, що містяться в гірських породах, грунті, потім потрапляли в річкові водотоки, які доставляли цю сіль в океан. Вода під дією сонячних променів постійно випаровувалася з поверхні океану, в той час як розчинені в ній солі залишалися в океані. Тому там і накопичилася така кількість солі.
Але, як вважає сучасна наука, справа йшла не зовсім так. Якщо б вся сіль була принесена винятково з суші, то ми б спостерігали деяке збільшення солоності океану, адже цей процес триває донині. Але рівень солі в Світовому океані залишається незмінним протягом довгого часу і складає в середньому від 3,4 до 3,7% (34-37 ‰) в різних частинах планети. Це означає, що в кожному літрі морської води розчинено 34-35 грамів солей (в основному хлориду натрію). До того ж, як з'ясували вчені, склад солей річкової води різниться від складу солей в морях. У річковій воді переважають карбонати, в той час як в океанах основні солі — це хлориди, а карбонатів досить мало. Більшість речовин, принесених річками, вживається морськими організмами. До того ж карбонати з-за їх низької розчинності осідають на дні.
Виходячи з цього, вчені прийшли до висновку, що солі в морській воді присутні з моменту утворення океану. У початковий період утворення океанічної і континентальної кори нашої планети з мантії виділилося велика кількість кислих вулканічних парів. Тому перша вода на землі мала кислу реакцію. Поступово ця вода руйнувала стародавні базальти та інші гірські породи, розчиняючи такі лужні елементи, як натрій, магній, калій, кальцій та інші. Відбувалася хімічна реакція, при якій лужні елементи з'єднувалися з хлором, фтором, бромом і нейтралізували розчин. З часом надходження кислих вулканічних газів ставало все менше, а виділення солей з порід суші тривало. Таким чином, океанічна вода поступово накопичувала солі і набувала лужну реакцію, яка притаманна їй і сьогодні. І десь 500 мільйонів років тому океанська вода стабілізувалася за сольовим складом.
Сьогодні солоність Світового океану все ж дещо відрізняється в різних точках планети. У більш холодних приполярних морях (море Росса або Баренцове море) вона дорівнює 34-35,0‰, в той час як ближче до екватора цей показник трохи вище — до 36-37 ‰ в Саргасовому морі і навіть до 41‰ в Червоному морі. Це пояснюється тим, що в жаркому кліматі йде більше випаровування з поверхні океану і незначний приплив прісних вод з річками. У той час як в холодні північні моря регулярно надходить прісна вода від сезонного танення льоду, ну і звичайно, від впадіння великих річок північного півкулі.
