«Плейстоценовий парк» — це не назва чергового голлівудського шедевра і навіть не заголовок фантастичної книги. Так називається сміливий науковий проект з відтворення унікального тундрового ландшафту, який існував в північних широтах за часів плейстоцену.
Цей унікальний парк площею 160 кв. км. знаходиться в північно-східній частині Якутії, в пониззі річки Колими. Він був заснований з метою відтворення на цій території тундростепной екосистеми. Ця екосистема відрізнялася високою продуктивністю, порівнянної за показниками зі степами помірних широт або африканськими саванами. Тільки в степових ландшафтах нішу травоїдних тварин займали стада копитних, а в тундрових степах паслися стада мамонтів, шерстистих носорогів, бізонів і крупно рогатих оленів, у зникненні яких, як вважають вчені, зіграли певну роль і мисливці часів верхнього палеоліту. Але з вимиранням великих травоїдних 10 000 – 12 000 років тому родючі північні степи деградували, нікому стало «викошувати» величезні обсяги соковитої трави, повертаючи поживні елементи у вигляді екскрементів в грунт і тим самим удобрюючи її. Трава, залишаючись практично незмінною, накопичувалася у великих кількостях до осені і в умовах холодного клімату покривалася шаром вічної мерзлоти. Цей процес привів до зниження вмісту азоту, загального збіднення ґрунтів, заболочування територій і в кінцевому підсумку до зміни всієї екосистеми на більш низьку по своїй продуктивності лісотундру і тундру. Але якщо бідність тундрових ґрунтів компенсувати внесенням азотних добрив, наприклад, гною, то на місці мізерних мохів і лишайників з'являються швидко й висококалорійні злакові рослини. На цьому і заснована ідея плейстоценового парку.
Ініціатори проекту на чолі з екологом Сергієм Опанасовичем Зимовым вирішили відродити цю цінну родючу екосистему з допомогою травоїдних тварин, здатних жити в суворих умовах півночі. Для парку була вибрана територія лісотундри, а перші експерименти по зміні ландшафту з лісотундри на тундростепь тут почалися ще у 1988 році. На роль мамонтів і шерстистих носорогів були обрані якутські коні, північні олені, лосі, вівцебики, зубри і марали, якими і був заселений парк. Але для повноцінної рівноважної екосистеми в ній повинні бути присутніми і хижаки. Для цього в парк були завезені ведмеді та вовки. Надалі до них планують додати львів і амурських тигрів, які, на думку біологів, цілком здатні існувати в північних широтах.
Надії вчених виправдалися, і вже сьогодні видно перші зміни, що відбуваються в ландшафті парку. Травоїдні тварини розчистили зарості бур'янів і чагарників, розправилися з багаторічними покладами сухий мертвої трави і почали удобрювати грунт гноєм. Збільшення родючості ґрунту сприяло зростанню соковитих, багатих білками трав. Але десь в глибині душі фахівці парку сподіваються, що за допомогою генної інженерії незабаром вдасться клонувати мамонта, самого, мабуть, головного мешканця тундростепей. З численних останків, які регулярно знаходять на території Сибіру, вчені намагаються виділити вцілілі фрагменти ДНК, хоча відтворити повністю ДНК мамонта поки не вдається. Але наука не стоїть на місці, і, можливо, незабаром на півночі Якутії будуть пастися мамонти. Адже це справжній парк плейстоценової епохи.
.
